Це була таємниця капітана порту, про яку не здогадувався ніхто. Нещасний узяв статут у свої тремтячі волохаті руки, крутив-вертів, потім дурнувато втупився в нього. Треба ж було цьому незнайомцеві за одну мить відкрити те, про що інші не здогадувались роками!
— Важко без окулярів! — насмішкувато кинув Антон.
Він уже звик нічому не дивуватися. Тут Левант, а Левант приховує багато див.
Капітан кинув статут і, обігнувши стіл, підійшов до Антона, геть жалюгідний.
— Пане, не губіть мене! У мене є п"ятнадцять полів, я віддам вам їх усі, тільки нікому нічого не кажіть!
Антон глянув на нього, як той тремтить, притиснувши руки до грудей, і важко дихає, обливаючись потом.
— Не треба мені й гроша. Скажіть тільки, як ви виконуєте службу, не вміючи читати й писати? Ви не одержуєте листів, інструкцій, розпоряджень?
— Ні! Ніхто сюди не втручається.
— А коли одержуєте платню, не розписуєтесь?
— Платню мені привозить один капітан з Галаца, він і розписується замість мене: ми давні приятелі… Пане, ви, здається, прекрасна людина! Не кажіть нікому, і я вам обіцяю…
— Не завдавайте собі клопоту! Якщо ви не знали грамоти тоді, коли мені було потрібно, то байдуже, що не знаєте її зараз! Я хотів вирішити з вами одну справу, але, боюсь, це вам не під силу…
Антон круто повернувся й пішов до своїх.
— Ну, що вам сказали в конторі, пане? — спитав його Герасім.
— Мабуть, твоя правда, Герасіме: не варто викидати гроші на вітер. Будемо робити своє діло, нікого не питаючись. Тут ніби нічия земля… Ну, а як тут справи?
— До вечора закінчимо.
І справді, до заходу сонця всередині корабля не залишилось ні піщинки.
— На завтра треба багато людей: підведемо корабля й підіпрем його. Хараламбе, ти зможеш знайти людей?
— Знайдемо, пане! — відповів замість нього Ієремія.
Цього ж вечора Антон Лупан зібрав людей на раду в хатинці Хараламба, де він зупинився.
Нарада при світлі гасової лампи тривала довго.
ebooksa