Галка

— Ти про рацію?.. — запитав Короп.

— Ні… Ми далекувато від їхніх великих штабів, не те що під Псковом. Не вистачить у них пеленгів, щоб засікати» таких, як ми.

— Треба частіше міняти базу, — зауважив Короп.

— Не знають. Якби знали, прочесали б ліс. Таке затишшя може притупити нашу пильність.

— І я так гадаю. Треба попередити товаришів. Інформацію передаємо, місце у нас тут справді плацкартне. Треба ним дорожити…

— Місце у нас — мов у папанінців крижина! — порівняв Короп.

Тиша. Насторожено застигли навкруг високі ялини. Вони наче зрослися між собою зеленим гіллям. Серед них, вічнозелених, скромно стоять тонкостанні білокорі берези. У них ще нема листя, і вітерець вони зустрічають ледь чутним шепотом. Та за тиждень і берізки зашумлять весело, по-літньому. Внизу, біля кореневищ, розіслався мох, облямувавши пеньки.

_ Поблизу перегукувалися безтурботні зозулі, сперечалися поміж собою синички й шпаки, виспівуючи наперебій азбуку Морзе; сердиться, курличе у болітці горлиця. Цей співучий світ заглушує гавкання собаки на хуторі. Гавкнув пес і замовк. Не повіє вітер. Не здригнеться ліс, неначе; назавжди дерева вросли не лише у землю, а й у небо і сплелися гілляччям. 1 сили нема такої, щоб порушити цей спокій. Тихо. Лише птахи ще не скінчили свою вечірню пісню.

Хлопці прийшли в гарному настрої — селянин, посланий Кудрявим на будівництво лінії «Марієнбург», привіз цікаву інформацію.

А Юхан все розказував Коропу, як обнімався з лісниковою иаймичкою-полячкою Зосею і цмокав губами: «Ну й полька!»

16 травня

Випогодилося. Ходимо на роботу навіть без светрів. Після зміни Орел, Леонід і я прали білизну в ручаї, милися. Леонід, мабуть, згадав, як він хлюпався у крижаній воді першого квітня, і штовхнув мене в ручай. Та вода вже тепла.

Сьогодні закінчив перший рулон з позначкою И (исходящий). Передано на той бік фронту понад 2000 п"ятизначних цифрових груп. А з району Новоселля — Псков я витратив два таких рулони.

17 травня

О 17-й годині Центр вітав Кудрявого, Галку з нагородженням орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, а Коропа й Орла — Червоної Зірки. Мабуть, це нагороди за клопотанням Петра Петровича. Зараз ми передані штабові 3-го прибалтійського фронту, судячи навіть з почерків радистів і тону сигналів радіопередавача.

Леонід усіх нас привітав з нагородами і заходився сам готувати врочисту вечерю.

Радіозв"язок поганий: багато атмосферних розрядів.

25 травня

З Леонідом і Орлом ходив на місце нашого приземлення. За кілометрів двадцять п"ять. Шлях неблизький, але вивів я точно хлопців на просіку, де приземлилися. Диво дивнеє! Там і знайшов свій ножик, що випав з-за халяви, коли врізався об засніжений пеньок, задерши ноги.

Побрели дорогою до хутора. Тут стояли солдати — взвод чи й два. Виждали-таки момент і прихопили одного, який бродив у лісі. Німець розповів про свою частину все, що знав. Допитувати допомагав «Солдатський словник».