Галка

— А чого ж його чорти носять? Учора теж літав. І ранком сьогодні…

— Мало хіба літає зараз — і бомбардувальників, і «костилів»… — заспокійливим голосом мовив Короп. — Скоро отримаєш «квитанцію»? — звернувся до радиста.

— Ще не все передав, — відповів Галка.

Попрацювавши з чверть години, став згортати рацію.

Йому допомагав Орел.

— Переживає, мабуть, підполковник Півень, що не знайшли Тайди? — сказав Орел.

— Запитує, чи не зустріли. А за відомості дякує, — відповів Галка.

— Все-таки дещо робимо! — з гідністю промовив Орел. — Але не подобається мені Латиш. Він як чорна хмара, спохмурнів, заростає бородою. Я не бачив, щоб він навіть Умивався.

— З ним коїться щось недобре. Все через Тайду, — погодився Галка.

— Як гадаєш, у Тайди і Латиша була любов? — раптом спитав Орел.

— Я кілька разів перехоплював їхні погляди. Якась доля секунди в погляді — і ясно без слів, без жестів. Їм взаємовідомий кожен подих. П"ять місяців були разом у ворожому тилу…

— І майже сусіди — за півста кілометрів від нас на південь, якраз у районі, де «Зелена», «Синя» і «Коричнева», смуги оборони.

Галка розшифровував прийняту радіограму. Короп і Орелі1 одійшли подалі, причаївшись за стовбурами дерев.

Короп усе частіше виймав із кишені на срібному ланцюжку кіровський годинник. Пора б уже вернутися із шосе! Кудрявому і Латишу. Вони вперше пішли разом. І Короп здогадується чому. Кудрявий хоче віч-на-віч, без свідків поговорити з Латишем, щоб той очунявся від нещастя і таки взяв себе в руки. З"явиться з щетиною на щоках десь на хуторі, і люди здогадаються — з лісу. А був би поголений, причепурений, ніхто б і не подумав, що цей товстун є розвідник-парашутист.

Короп поважав Кудрявого за те, що той ніколи за минулі сім місяців перебування у ворожому тилу жодного разу не сказав своїм підлеглим: «Я наказую! Це мій наказ!»

Кудрявий інколи був ніби в тіні, даючи хлопцям повну ініціативу на пошуки, на роздуми, на обговорення будь-якої, і особливо не простої, ситуації. Ніде не вчившись на розвідника, Кудрявий збагнув суть цієї роботи, зрозумів, від чого залежить успіх у цій неймовірно складній і надто потрібній для командування фронту і Ставки Верховного Головнокомандування роботі. Кудрявий завжди виступав останнім, і слово те було як підсумок суперечок і, звичайно, отим наказом, що возвеличений в армії на рівень закону.

— Ну, що там? — раптом поспитав Короп у Галки, помітивши, як змінився у радиста вираз обличчя.

— Пропонують іти в новий район. Це за п"ятнадцять-двадцять кілометрів звідси. Там теж шосе на Кулдигу, тільки з південної сторони, — відповів Галка.

— А як же Тайда? — здивувався Короп.

— Мабуть, там надто важлива робота…