Галка

— Ще дядя говорив, що Шернер їздить до лінії фронту машиною в супроводі двох-трьох авто.

— От біс-анцихрист! — вигукнув Орел і замріявся. — Я з Коропом бачив броньовичок, а попереду і позаду легковики з офіцерами, автоматниками. Машини йшли у напрямку Тукумса… Невже то був командуючий?

— Можливо, — ствердив Август. — Він їздив до Тукумса, сьогодні поїхав до Айзпуте і Прієкуле.

— Стій! Пароль!.. — пролунав грізний голос Коропа.

Відповіді не було. Короп ще гукнув:

— Стрілятиму!

Всі сполошилися, схопивши автомати.

— Це я. Латиш! — нарешті почувся подавлений голос. — Довоювалися ми тут. Сьогодні… Сьогодні… — далі говорити не міг і. сівши на пеньок, затулив обличчя.

— Що?..

І всі оніміли.

— Тайду сьогодні вбили фашистські солдати і межа кеті! — прошепотів крізь сльози Латиш. — Галко! Ми чули бій Тайди з фашистами. По всіх хуторах рознеслася вість, як одна дівчина билася проти двохсот…

Артур упав на парашут біля Галки. Він ридав здригаючись. Мало хто бачив, щоб отак мужчина плакав.

— Убили. І про це вже знає вся Курземе, а ми все шукаємо Тайду. Завтра прийдуть і по наші душі. Убили, — все повторював Латиш. — Галко! То вибухали її гранатні То відстрілювалася вона до останнього набою. А ще Кротов зняв із неї сережки — дарунок бабуні Беніти. Люди знають. А ми нічого не відаємо! Нікудишні ми з вами розвідники! Треба взяти гранати й підірвати лігво Вундерліха, Кротова! Я сам завтра піду! А ви як хочете!..

Ніхто не заважав Латишу говорити. Всі мовчали, мов риби. Всі уявляли хвилини бою Тайди з таким великим загоном, карателів по той бік шосе з Тукумса на Кулдигу, за яким вели спостереження десантники. Та ніяка уява не могла відтворити трагедію. Тайду вбили розлючені, осатанілі фашисти.

Так і сказали люди з хутора: «Осатанілі солдати, межа кеті і бандит-власовець Кротов!..»

Коли Латиш стих, Август несміливо порушив мовчанку:

— Ранком есесівець Вундерліх був у генерала Шернера. Туди і ведуть нитки цього підлого вбивства вашої дівчини!

Галка раптом став вигукувати: «Стріляй! Стріляй, Тайдо, озовись!.. Чуєш, Тайдо!» — волав на весь голос. Кудрявий затулив хлопцеві рот.

— Заспокойся.

Та Галка і далі марив, подаючи якісь команди, сперечаючись із радистами, що по той бік фронту. А потім затихав…