Собака скавчав, мотаючи мордою, немов рятуючись від мух.
Дівчинка витягла з кишені білого мереживного носовичка і почала промокати псові сльози.
— Ігор просив, щоб я доглядала за тобою, доки його не буде.
Пальма не пручався, лише затремтів від дотику маленьких рук. Його жовті очі, на які знову набігли сльозі, благали врятувати від вогню, що пік йому пащу.
— А чого в тебе стільки слини? — бідкалося дівча. — Бідолахо, у тебе, мабуть, нежить.
— Марійко, — сплеснула руками мама дівчинки, яка підоспіла з вулиці. — Тікай зараз же від собаки!
— Йому щось болить, — відказала дівчинка. — Його треба відвести до лікаря в дитсадок.
З веранди другого поверху, риплячи сходами, спускалася Осиха.
— До гицеля його, а не до лікаря, — озвалася вона. — Добридень Жанно!
Пальма, почувши той голос, стрепенувся і прожогом кинувся до воріт. З рота в нього тяглася нитка слини.
— Жанно! — раптом верескнула сусідка. — Він же сказився! Бачиш, морда запінена.
Мама вирвала з рук маляти носовичка й кинула долі.
— Боже! Дитино, він тебе не покусав?
— Ні, мамо, Пальма добрий.
— От уштрикнуть сорок уколів у живіт, знатимеш, який він добрий, — сказала Осиха й попрямувала до Дем"яненкової квартири. — Дем"яненко, твій собака сказився! Ти чуєш?!
Господар поволі підводив посоловілі очі, йому здавалося, що перед ним не довга сукня, а шмат вентиляційної труби з прогумованого брезенту, по якій припинили подавати в забій повітря і вона обвисла. Нарешті з очей зійшла п"яна полуда, і вони на мить зблиснули свідомістю.
— Тобі що, заклало! — розпалювалася сусідка. — Він же мене покусає!
— От-т-тоді він н-напевне сказиться, — промовив п"яно розтягуючи слова Дем"яненко.
— Та що ж це таке!? Жанно, треба негайно подзвонити, щоб собаку забрали! Він усіх нас перекусає!
— Посіяла огірочки… — неслося навздогін сусідці.
ebooksa