— Хай ляже на вас кров моя, о жерці Хоу-Хоу!
Вона встромила його в серце; її тіло каменем упало на стіл. У сум’ятті, що запанувало, я розрізнив голос Ханса:
— Хоробра вона була жінка, і все, що вона сказала, справдиться. Можна мені застрелити того жерця, баасе, чи ви самі це зробите?
— Ні, — почав я, але мої слова заглушив вибух диких вигуків:
— У бога викрали жертву! Бог голодний! Віддати в жертву цих чужоземців!
Деча нерішуче дивився на нас. Я зрозумів, що настав час діяти, встав і вигукнув:
— Знай, о Дечо! Якщо хоч одна рука підніметься на нас, я зроблю з тобою те, що зробив мій товариш із вашим собакою!
Деча негайно принишк і запопадливо сказав:
— Не бійся, пане! Ти у нас почесний гість і посланець Великого. Ходи собі!
За його знаком яскравий вогонь пригасили, і в печері майже зовсім стемніло.
— За мною, швидше! — сказала Драмана і, схопивши мене за руку, повела геть.
Оговтавшись удома, ми насамперед кинулися оглядати рушниці і переконалися, що їх ніхто не чіпав. Потім, бачачи, що ми зовсім одні, оскільки всі пішли на святкування жертви, я сказав:
— Пані Драмано, чи правду говорить моє серце, чи мені це тільки сниться, що ти хочеш піти від примари Хоу-Хоу?
Вона обережно подивилася довкруги і тихо відповіла:
— Пане, це моє найбільше бажання — навіть якщо порятунок означає смерть. Слухай: сім років тому я була прив’язана до скелі Пожертв, де завтра стоятиме моя сестра. Я була обрана богом і віддана йому, тобто це означає — обрана Дечою і віддана Дечі.
— Як же ти досі ще жива? — запитав я. — Обрана ж приноситься в жертву наступного року перед новим весіллям.
— Пане, я донька Веллу. Деча через мене може одержати цей титул. Титул Сабіли вище — вона донька старшої дружини Веллу, я ж народжена від молодшої дружини. Але й я можу стати в нагоді Дечі, ось чому я ще жива.
— Які ж задуми у Дечі, пані Драмано?
— А ось які, пане: досі протягом багатьох століть — відтоді, як великий вогонь знищив місто на острові — у нас було дві влади: влада жерців Хоу-Хоу, пануюча над душею народу, і влада роду Веллу, що розпоряджається тілом народу. Деча честолюбний. Він хоче володарювати над тілом і духом; він хоче влити в країну свіжу кров інших племен і створити великий народ, яким були веллоси, коли прийшли сюди з півночі. Одружившись із моєю сестрою, законній спадкоємиці Веллу, він її ім’ям захопить владу. Жерці нечисленні й не можуть втілити цей план самотужки. Але вони правлять дикунами, яких звуть дітьми Хоу-Хоу. Дикуни тепер роздратовані вбивством на річці, яке приписують Іссикору. Тому вони готові йти війною на веллосів на чолі із жерцями Хоу-Хоу, якого називають своїм батьком, оскільки його зображення схоже на них. Нині всі чоловіки дикого племені хоухойа збираються на острові, перепливаючи озеро на колодах і очеретяних плотах. Завтра до ночі всі зберуться. Потім, після святого весілля, коли Веллу прив’яже мою сестру Сабілу до стовпа на скелі Пожертв між вічних вогнів, Волохаті на чолі із Дечею атакують місто на березі. Місто здасться, і Деча вб’є мого батька, Іссикора й увесь наш рід і оголосить себе вождем. А потім він отруїть лісовий народ і, як я чула, вливши в країну свіжу кров, утвердить своє царство.
— Масштабний задум, — сказав я, відчувши певну повагу до цього негідника Дечі, який різко контрастував із безпорадними і марновірними підданими старого Веллу.
ebooksa