— А що, пані, чекає на мене і мого супутника?
— Не знаю, пане. Та гадаю, він вас боїться. А можливо, він розраховує, що ви будете йому корисні при виконанні його задумів, і тому схоче залишити вас при собі і вб’є вас лише у разі спроби втекти. З іншого боку, коли лісовий народ дізнається, хто насправді вбив на річці їхнього одноплемінника, він може зажадати вашої смерті. Тоді може статися, що на великому святі, так званому Завершенні Святого Весілля вас прив’яжуть до жертовного вівтаря і жерці вип’ють вашу кров вустами Хоу-Хоу. Мабуть, завтра ж на раді священиків буде винесена така ухвала.
— Дякую тобі, — сказав я. — Подробиці не істотні.
— Але поки що ми в безпеці, — продовжувала вона, — і мені доручено віддати тобі усілякі почесті і завтра, поки жерці будуть готуватися до Святого Весілля, показати тобі все, що ти побажаєш побачити, і дати тобі гілку від древа Видінь для пророка Зікалі.
Я ще раз подякував їй і додав, що із задоволенням прогуляюся з нею, навіть якщо буде проливний дощ.
— Наскільки я розумію, — сказав я, — ти хочеш утекти звідси і хочеш урятувати свою сестру. Маю попередити тебе, Драмано, що під нашою непоказною зовнішністю ховаються великі волхви. Мабуть, ми спроможні врятувати тебе і Сабілу і здійснити інші, ще величніші подвиги. Але нам може знадобитися твоя допомога, бо сильні світу цього діють через малих. Я хочу знати, чи можемо ми розраховувати на тебе?
— Я твоя до смерті, пане, — відповіла вона.
— До смерті, Драмано, бо, якщо ти нас зрадиш, ти помреш.
Розділ XI
ШЛЮЗИ
Усю ніч ішла злива, надзвичайна навіть для тропіків. Здавалося, дах не витримає. Вранці, коли ми встали і визирнули за двері, все було затоплено і пливло, а від землі до неба підіймалася суцільна водяна стіна.
— Буде повінь, баасе, — зауважив Ханс.
— Так, — відповів я, — і якби ми зараз були в іншому місці, я бажав би, щоб вона затопила всю наволоч на цьому острові.
— На жаль, баасе, у гіршому разі вони врятуються на вершині гори; але вода може затопити печеру і влаштувати Хоу-Хоу лазню, якої він дуже потребує.
— Через печеру вода може проникнути в надра гори, — почав я і зупинився, вражений новою ідеєю.
Я помітив, що печера йшла похило вниз до підніжжя вулкана, у напрямку до центру. Можливо, що вона була проходом, пробитим у скелях під час колишнього виверження. Припустімо тепер, що повінь заливає печеру, і потік води проникає в надра вулкана; тоді станеться щось надзвичайне! Вода і вогонь — сварливі сусіди. Вони дають пару, а пара прагне розширення. Ця думка весь час не давала мені спокою. Але з Хансом я нею не поділився — будучи дикуном, він нічого в цьому не розумів.
Незабаром прийшла Драмана і відразу заговорила про нічну зливу; такого, за її словами, не пам’ятають. Вона додала, що жерці поставили на місце великі кам’яні ворота, які загороджують повені доступ на орні землі.
Я почав її розпитувати про влаштування цих шлюзів. Вона сказала, що погано в цьому розбирається, та обіцяла показати їх мені, щоб я міг вивчити їхню систему.
Драмана мені пояснила, що озеро поки що піднялося трішки, але розливу чекають наступної ночі, коли переповнена річка принесе воду з півночі. Тому вирішено було закрити шлюзи — нелегка робота, оскільки кам’яні ворота дуже важкі. Одну зацікавлену цим жінку зачепило важелем (як зрозумів я з пояснення Драмани) і вбило на місці. Її тіло ще лежить біля шлюзів, бо закон забороняє торкатися трупа між святкуванням Видінь і святкуванням Весілля, яке відбудеться завтра вночі, тоді жерці натішаться над трупами досхочу.
— Так це буде свято Крові? — поцікавився я.
ebooksa