Покарання

Подруга задумливо курить сигарету, тримаючи її своїми наманікюренними пальцями.

— Добре. Созвонімся після обіду і домовимося про час зустрічі. Я ще дзвякну Наді та Даші. Може вони погодяться.

Ми з Катериною ще трохи погомоніли про шопінг, а потім розійшлися по своїх справах.

3

Після зустрічі із Катериною, я забігла в один магазин і купила собі кілька чудових нарядів, що видалися мені гламурними. Задоволена шопінгом, я повернулася додому, маючи намір годинку поспати. Але ситуація склалася зовсім інакша, ніж я спочатку собі уявляла. Вдома, розкинувшись у кріслі, на мене чекав Борис, від якого сильно несло горілкою.

— Привіт, кицю! Ти де була? — він встав і хотів мене обійняти, але сильно хитаючись, втратив рівновагу і впав би на підлогу, якби поруч не стояло крісло.

— Ти п’яний, — сказала я. — Шо тобі потрібно?

— Шо мені потрібно? Ти! Ти мені потрібна. Я прийшов до тебе. Як твої справи?

— Нормально. Боря, ти ж обіцяв більше не пиячити. Чи знову тебе дружки затягнули до найближчого бару?

Борис зареготав п’яним голосом, дивлячись на мене затуманеним поглядом.

— Ну, ти панімаєш… Корєша собраліся. Ми випили, побазарили про життя. Оно, знаєш, як на душі тяжко, то горілочка допомагає. Відразу забуваєш про усі проблеми.

— А чого ти прийшов без попередження в такому вигляді?

— Долина, ти чого. Я ж прийшов до тебе. Так скучив за тобою за ці кілька днів. Ти не рада?

Я дивлюся на його п’яну мармизу і розумію, що він більше не цікавить мене. Не зійшлися ми характерами та поглядами на життя. Але, звісно, в голос нічого не кажу. В такому стані він навряд чи зрозуміє мене.

— Якщо чесно, то не дуже… Я не хочу бачити тебе в такому стані.

— Але я вже тут. Я ж прийшов сюди, розумієш? Хочу бути тільки з тобою.

Борис на силу став на ноги і хитаючись зумів наблизитися до мене. Він спробував мене обійняти однією рукою, але це в нього не дуже вийшло. Рука зачепила мене за груди і він почав мене мацати за тверді соски. Це мене і дратувало, і збуджувало водночас. Навіть не знаю, що було сильніше.

— Перестань! — крикнула я. — Я не хочу, щоб ти мене мацав!

— Сонечко, ти ж мене хочеш? Так?

— Нє, не хочу. Відчепися.

Борис пробує розстібнути ґудзики на моїй блузці, але я відштовхую його руку і зовсім несподівано для себе даю йому ляпаса. Виникає такий неприємний звук. А потім приходить відчуття, що я даремно це зробила.