День повернення додому

Шериф прокашлявся.

— Яке прізвище цієї родини?

— Що? — Дядько Джон вмовк.

— Яке прізвище цієї родини? — повторив шериф.

— Ваш голос… — мовив дядько Джон.

— А що мій голос? — запитав шериф.

— Він видався мені знайомим, — відповів дядько. — Ваш голос подібний до…

— Чийого?

— До голосу мами Сесі! Ось до чийого!

— Та невже? — перепитав шериф.

— Так ось хто у вашому тілі! Сесі і вас підмінила, так само як підмінила Ральфа й Баєна! Тепер я не можу заявити вам на Родину! Це і так нічого не змінить!

— Гадаю, що не змінить, — безжально підтвердив шериф.

— Родина обвела мене довкола пальця! — безпомічно зазойкав дядько Джон.

— Щось схоже на те, — сказав шериф, обслинюючи олівець, щоби взятися до розгадування свіжого кросворда, — ну, бувай здоровий, Джоне Еліот.

— Що?

— Бувай здоровий, кажу.

— Еге ж, бувай здоровий, — Джон продовжував стояти біля стола, нашорошивши вуха. — Ви щось чуєте?

Шериф прислухався.

— Цвіркуни?

— Ні.