Шериф прокашлявся.
— Яке прізвище цієї родини?
— Що? — Дядько Джон вмовк.
— Яке прізвище цієї родини? — повторив шериф.
— Ваш голос… — мовив дядько Джон.
— А що мій голос? — запитав шериф.
— Він видався мені знайомим, — відповів дядько. — Ваш голос подібний до…
— Чийого?
— До голосу мами Сесі! Ось до чийого!
— Та невже? — перепитав шериф.
— Так ось хто у вашому тілі! Сесі і вас підмінила, так само як підмінила Ральфа й Баєна! Тепер я не можу заявити вам на Родину! Це і так нічого не змінить!
— Гадаю, що не змінить, — безжально підтвердив шериф.
— Родина обвела мене довкола пальця! — безпомічно зазойкав дядько Джон.
— Щось схоже на те, — сказав шериф, обслинюючи олівець, щоби взятися до розгадування свіжого кросворда, — ну, бувай здоровий, Джоне Еліот.
— Що?
— Бувай здоровий, кажу.
— Еге ж, бувай здоровий, — Джон продовжував стояти біля стола, нашорошивши вуха. — Ви
Шериф прислухався.
— Цвіркуни?
— Ні.