Факти докладніше
Міф про розстріл німцями радянських спортсменів-переможців після гри став канонічною частиною радянської пропаганди після появи в 1957 році повісті Петра Северова та Наума Халемського «Останній поєдинок» та фільму «Третій тайм», який вийшов на екрани через п’ять років.
Уже незабаром його посилили офіційною позицією: в 1965 році до 20 річниці Перемоги футболістів нагородили державними медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги», а в 1971 році відкрили пам’ятник «розстріляним футболістам» біля стадіону в Києві.
Керівництво КҐБ на той момент уже чітко знало справжню долю гравців «Старту». У доповідній оперуповноваженого КҐБ майора Удіна на ім’я свого керівника Федорчука він викривав спортсменів як колаборантів:
«Цілком очевидно, що футболісти залишилися проживати на окупованій території, не намагаючись відійти з відступаючими частинами Червоної армії, в лавах якої їхня присутність була дуже необхідна у важкий для Батьківщини час. Згодом вони підтримали ініціативу зрадників Батьківщини з представників міської управи, які за підтримки окупаційної влади створили із залишених у Києві спортсменів клуб майстрів спорту, а з футболістів команду міста, в яку ввійшли гравці команд-майстрів «Динамо» і «Локомотива». Ця команда неодноразово зустрічалася в товариських матчах з футбольними командами Вермахту і угорських військових частин, дислокованих у Києві.
Всіх учасників збірної команди працевлаштували (на хлібзаводі № 1 і ковбасній фабриці). З часом, освоївшись з обстановкою, вони зорганізували викрадення продуктів, а згодом, опрацювавши маршрути їх розвезення по місту, обумовили зустрічі один з одним, щоб ними взаємно обмінюватися.
Ця обставина, а можливо, й те, що окупантам набридла “футбольна забава”, привела до того, що всі футболісти виявилися запротореними в табір військовополонених. Як засвідчили розслідування, причина розстрілу футболістів у таборі військовополонених мала не політичний, а випадковий характер. Свідки розповіли, що за провинуодного із військовополонених (цей військовополонений каменем вбив службового собаку) окупанти вишикували весь особовий склад табору і розстріляли кожного п’ятого».
Афіша матчу-реваншу «Старт» — «Flakeft», т. зв. «матчу смерті» (9 серпня 1942 р.)
Радянський міф про розстріляну команду набув міжнародного звучання і призвів до того, що в 1974 році прокуратура міста Гамбурґ відкрила кримінальну справу за фактом ймовірного вбивства футболістів.
Ретельне німецьке розслідування тривало більше тридцяти років.
18 лютого 2005 року опубліковано висновок у справі, підготовлений прокурором Йоганом Кульманном. «Поширювана протягом багатьох років у колишньому Радянському Союзі версія, — читаємо тут, — про те, що причиною розстрілів чотирьох гравців була перемога в матчі проти німецьких окупантів 9 серпня 1942 року, є очевидною вигадкою. Матч, який відбувся 9 серпня 1942 року, як і декілька попередніх матчів, а також матч, який відбувся ще й 16 серпня 1942 року, проходив у дружній атмосфері. Після закінчення гри було зроблено фотографію двох спортивних команд — німецьких військовослужбовців і радянських гравців... Не встановлено жодного зв’язку між грою футбольних команд, що відбулася 9 серпня 1942 року, та розстрілом трьох гравців у Сирецькому таборі».
Пам’ятний знімок після матчу «Старт» — «Flakeft», 9 серпня 1942 р.
Розвінчання міфу не стало його цілковитим кінцем. У 2011 році з’явився російський фільм «Матч», в основі якого «реальна історія» про розстріл радянської команди просто на футбольному полі після її перемоги над німцями.
Афіша останнього матчу команди «Старт», який відбувся 16 серпня 1942 р.
Міф 18. Нацисти ешелонами вивозили чорнозем з України
На Україні німецькі війська завзято стримували наступ наших військ на великий залізничний вузол і гнали ешелон за ешелоном у бік Німеччини, думали, із хлібом… були вражені: німці вивозили не хліб у голодуючу Німеччину, а знаменитий український чорнозем!
Веніамін Грідін,
Герой Радянського Союзу
Суть міфу
Чи нацисти наступали, чи відступали — неважливо: за першої-ліпшої нагоди вони складали в піраміду автомати та бралися до лопати, знімали з землі шар родючого чорнозему та ешелонами відправляли його в Райх.
Факти стисло
Цей міф — напластування дуже різнорідних історій, як-от вивіз до Німеччини сировини, продовольства та остарбайтерів, плани сільськогосподарської колонізації України німецькими бауерами тощо. Натомість в реальності нацисти вели дуже скрупульозний підрахунок награбованого майна — і в жодному звіті земля як ресурс не значиться.
ebooksa