Спочатку ми вибралися з павутиння мереживних, гратчастих тунелів, що обплітають купол Полігона. Темні сталеві коридори перейшли до облицьованих пластиком тунелів з неяскравим помаранчевим світлом аварійних ламп.
У круглому залі з блискучою дзеркальною стелею ми натрапили на трьох інопланетян. Вони були без плащів, із металевими предметами на поясах («Зброя. Не заряджена», — пояснив екскурсовод). Крутячись навколо безформних, схожих на набиті гниллю мішки, апаратів, вони торкалися до них тонкими пташиними лапами, які здавались товстими й сильними через шкірясті складки, що колись були крилами.
Спочатку хлопці просто дивилися на них — танець зачаровував, вселяв мимовільну повагу до чужого розуму. Але коли на лапах одного з «танцюристів» блиснули пазурі, Меломан не витримав:
— Вбивці…
І всі кинулись уперед. Я ледве встиг схопити за плечі Інгу, затуляти її від натовпу, що рветься в бійку. Прошепотів:
- Стій. Тобі це не треба…
Інга вперто дивилася мені у вічі:
- Чому? Я не гірший за інших!
- Краще. Не смій вбивати, Інго!
- Чому? — уперто перепитала вона.
— Тому що… я… ти дівчисько. Ти не мусиш вбивати.
Вона стояла поруч, наче чекала інших слів, які так і не пролунали. Потім звільнилася. Насміхаючись, сказала:
- Гаразд. Я триматимусь ззаду… поки вас усіх не переб"ють.
І раптом, відступаючи на крок, вигукнула:
— А якщо з тобою… щось зроблять, то я тобі не пробачу! Чуєш?
Я завмер, не знаючи, що відповісти, і чи потрібно відповідати. Але тут заговорив Екскурсовод, який нерухомою тінню завмер за кілька кроків від нас.
— Цю реакцію ми так і не зрозуміли. Дивна властивість людського розуму. Перенесення основної поведінкової реакції самозбереження на явно байдужих індивідуумів. Якщо пояснювати реакцію з позиції відтворення.
- Замовкни! - крикнув я. Екскурсовод видав звук і проковтнув залишки фрази. А я глянув на поле бою. Діти стояли нерухомо, трьома тісними групами. Все було скінчено. Незнайомий пацан з одного із сусідніх островів сидів на підлозі. Рита бинтувала йому руку.
— Залишилося одинадцять… — сказав я напівголосно. — Гей, Екскурсоводе, що вони робили?
— Переналаштовували механізми імітації. Нерозумно. Робота на два повні цикли. Не встигнути.