- Том сказав цікаву річ. Не вся вибухівка спрацьовує від вогню. Для деяких видів потрібний детонатор.
Я з подивом подивився на збентеженого фахівця. Том після пригоди з наркотиками явно жадав реабілітації.
- А де взяти детонатор?
— Спробуємо зробити з пороху. Автомати зіпсовані, але патрони цілі.
Патронів справді було багато. Якщо висипати з них порох, його могло набратися більше за кілограм.
Я знизав плечима. Заперечень не було, навіть Тимур, який все ще сподівається відновити автомати, не сперечався. Він з Крісом вирушив у замок готувати детонатор, а решта продовжували штовхатися на мосту. Тільки Меломан із Ігорком на сусідньому мосту «тримали оборону». Вони мали наш єдиний справний пістолет, що робило завдання оборони цілком розв"язним.
Ідея підірвати міст пройшла легко. Мабуть тому, що всі пам"ятали нашу розповідь про французький острів, що вже багато років користується перевагами двох мостів замість трьох. І в мене не було жодних сумнівів у правильності свого плану… А ось зараз, коли суєта приготувань залишилася позаду, я раптом замислився. Адже ми не знали, що було за вибухом мосту на четвертому острові: можливо, якесь покарання й було. А наш острів після витівки з Конфедерацією та викриттям Ігорка напевно був на особливому рахунку у прибульців. Може, й не варто було так поспішати?
Але відступати було вже пізно: Тимур із Крісом поверталися. У руках у Тимура виднілася маленька бляшана баночка з-під яблучного соку.
- Піде?
Я зазирнув у бляшанку — на три чверті її наповнював буро-зелений порошок.
- Це порох?
Мені чомусь здавалося, що порох має бути білим, як борошно чи цукор. Не знаю, як уявляли собі порох інші, але Тимур серйозно відповів:
- Порох. Ми висипали з одного патрона та підпалили. Бачиш?
Він простягнув долоню. Кінчики пальців почервоніли і потемніли від кіптяви.
— Не встиг руку відсмикнути. А там було зовсім небагато.
Тимур почав встановлювати баночку серед динамітних брусків. Я подивився на хлопців: Толік з Томом нахилилися вперед, ледь не уткнувшись носами в «детонатор», Кріс меланхолійно роздивлявся наших ворогів, що ганебно втікали з мосту. Вони стояли біля свого замку, явно чекаючи на розв"язку. Ні, відступати тепер неможливо.
Ілля торкнув мене за плече.
— Дімо, може краще підірвати міст біля самої основи? Ось гуркіт буде!
Я похитав головою. Гуркіт у наше завдання не входив, треба було лише вивести міст із ладу. Чим менше виявляться руйнування, тим менший можливий гнів наших господарів. Напевно, цим керувалися і французи, підриваючи свій міст посередині.
Тимур закінчив обмотувати бляшанку динамітом і вставив у неї новий ґнот.
ebooksa