— Мабуть, я таки паскудно грав, — казав він щиро.
Найкращою рисою його вдачі був його незмінно добрий настрій. Він благодушно слухав лайку Джіммі Ленгтона, і під час довгих репетицій, коли всі нервували й дратувалися, Майкл залишався спокійний. З ним просто неможливо було сваритися. Одного дня він сидів у партері, спостерігаючи репетицію, у якій сам не брав участі. Завершувалась дія патетичною й зворушливою сценою, де Джулія мала нагоду продемонструвати на повну силу свій талант. Потім, поки сцену готували для наступної дії, Джулія зійшла в партер і сіла поруч Майкла. Він сидів нерухомо, дивлячись просто себе, й мовчав. Вона здивовано глянула на нього. Це було не схоже на Майкла — звичайно він зустрічав її посмішкою, теплим словом. Та, придивившись, вона побачила, що він зціпив зуби, щоб не тремтіло підборіддя, а очі його повні сліз.
— Що сталося, любий?
— Мовчи! Ти — капосне створіння, ти змусила мене розплакатися.
— Ангеле мій!
Сльози набігли їй на очі й потекли по щоках. Вона була така щаслива!
— Ах, чорт, — схлипнув він. — Я просто не можу стриматися.
Він вийняв з кишені хусточку й витер очі.
(«Я кохаю його, я кохаю його, я кохаю його!»)
Він витер, носа.
— Мені вже краще. Але, кажу ж тобі, ти була неперевершена!
— Це непогана сцена, правда ж?
— Та при чому тут сцена, я кажу про тебе. Ти просто взяла мене за душу. Рецензенти, чорт би їх побрав, мають рацію. Ти справжня актриса!
— І ти тільки зараз в цьому пересвідчився?
— Я й раніше знав, що ти непогано граєш, але що так чудово — і не догадувався. Поруч з тобою всі ми — мов дубові колоди. Ти будеш зіркою! Обов’язково!
— Що ж, тоді ти будеш моїм партнером на перших ролях. -
— В Лондоні? Дідька лисого! Хто мене візьме?
У Джулії сяйнула щаслива думка.
— А чому б тобі не заснувати власний театр? І тоді ти міг би взяти мене до себе провідною актрисою.
Майкл якусь хвилину мовчав. Він був важкодум, і йому завжди потрібен був час на те, щоб перетравити якусь нову ідею. Нарешті він посміхнувся.