Він запропонував їй сигарету. Портсигар у нього був срібний, і це трохи насторожило її, та коли він защіпнув кришку, вона помітила в кутку її маленьку золоту корону. Мабуть, він якийсь граф. Гм, срібний портсигар із золотою короною — якщо подумати, в цьому є якийсь шик! Шкода, що на ньому сучасний одяг! Коли б він був убраний, як Франціск І, то й вигляд мав би, напевно, дуже благородний. Джулія вирішила виявляти до нього максимальну люб’язність.
— Мушу вам признатися, — сказав він незабаром, — що я знаю, хто ви така. І дозвольте додати, що я схиляюсь перед вашим талантом.
Вона подарувала йому чарівний погляд своїх прекрасних очей.
— Ви бачили мене на сцені?
— Так, минулого місяця я був у Лондоні.
— Цікава п’єска, правда?
— Тільки тому, що в ній грали ви!
Коли офіціант приніс рахунок, вона ледве наполягла на тому, що сама заплатить за свій обід. Іспанець провів її аж до її вагона, а потім сказав, що пройде поїзд з кінця в кінець і подивиться, чи ніде нема вільного купе. Він повернувся за чверть години з провідником і сказав, що знайшов вільне купе і готовий провести її туди, а речі перенесе провідник. Джулія невимовно зраділа. Він поклав свого капелюха на місце, яке вона звільнила, і Джулія пішла слідом за ним. Коли вони ввійшли в спальне купе, він звелів провідникові однести валізку й папку, що лежали на полиці, до вагона, з якого вони щойно прийшли.
— Стривайте, ви ж віддаєте мені своє купе? — вигукнула Джулія.
— Це єдине вільне місце в усьому поїзді.
— Ні-ні, я навіть слухати про це не хочу.
— Ідіть, — сказав іспанець провідникові.
— Ні-ні!
Та незнайомець кивнув, і провідник вийшов з його багажем у руках.
— За мене не хвилюйтеся. Я можу спати будь-де, але не зімкнув би очей, думаючи про те, що така велика актриса змушена коротати ніч у задушному купе з трьома незнайомими особами.
Джулія все ще протестувала, але не надто енергійно. Він зробив їй таку ласку. Вона просто не знала, як віддячити йому. Він навіть не дозволив їй повернути йому різницю у вартості квитка. Він благав її,, майже із сльозами на очах, учинити йому велику честь — прийняти цей жалюгідний подарунок. У Джулії була з собою тільки сумка з косметикою, нічною сорочкою й речами першої необхідності, і іспанець поставив цю сумку на стіл. Єдине, чого він прохав у неї, — це дозволу посидіти з нею й викурити одну-дві сигаретки, поки їй не захочеться спати. Вона, звичайно, не могла відмовити йому. Койка була вже застелена, і вони сіли на неї. За кілька хвилин провідник повернувся з пляшкою шампанського й двома келихами. Вся ця пригода була несподівана й незвичайна, і Джулія втішалася нею. Він поводився так чемно, так ввічливо — і взагалі ці іноземці знають, як виявляти увагу уславленій актрисі. Певна річ, саме такі історії щодня траплялися з Сарою Бернар. А коли Сіддонс заходила до вітальні, то всі підводилися, неначе вона була королева. Він висловив захоплення її чудовою французькою мовою. Мадам народилася на Джерсі, а освіту здобула у Франції? А, тоді все зрозуміло. Але чому вона грає на англійській, а не на французькій сцені? Виступаючи у Франції, вона здобула б собі не меншу славу ніж Дузе. Вона нагадує йому Дузе — такі самі прекрасні очі й бліда шкіра, а в її грі — така ж сила пристрасті й дивовижна природність.
Вони наполовину спорожнили пляшку шампанського, коли Джулія подумала, що час уже дуже пізній.
— Ой, мені, мабуть, вже пора лягати.
— Я залишаю вас.
Він підвівся й поцілував їй руку. Коли він вийшов, Джулія защепнула двері й роздяглася. Вимкнувши всі лампочки, за винятком тієї, що була в неї над головою, вона почала читати. Незабаром у двері постукали.