— Хто там?
— Прошу пробачення за те, що турбую вас. Я забув свою зубну щітку в туалеті. Можна взяти її?
— Я вже лягла.
— Але я ніколи не лягаю спати, не почистивши зуби.
«Ет, він порядна людина», — знизавши плечима, подумала Джулія. Вона простягла руку до дверей і відкинула клямку. Було б просто безглуздо вдаватися до надмірної соромливості за подібних обставин. Він увійшов, пройшов до вбиральні і за мить вийшов звідти, розмахуючи рукою, в якій тримав зубну щітку. Вона помітила її раніше, коли чистила зуби, але вирішила, що ця щітка належить пасажирові, що їде в сусідньому купе. В той час у спальних вагонах було по одній вбиральні на два суміжні купе. Іспанець зупинив погляд на пляшці з шампанським.
— Мене мучить спрага, чи не дозволите ви мені випити чарку шампанського?
На якусь частку секунди Джулія замислилася. Власне, це було його купе і його шампанське. Ет, справді, чого їй боятися?
— Що ж, будь ласка, прошу.
Він наповнив чарку, запалив сигарету й присів на краєчок койки. Вона трохи відсунулася, щоб дати йому більше місця. Він поводився так, наче вважав усю цю ситуацію цілком нормальною.
— Ви не могли б спати в тому купе, — сказав він. — Один з пасажирів, що їде там, важко дихає уві сні. Краще б він уже хропів. Якби він хропів, його можна було б розбудити.
— Я дуже шкодую, що так вийшло.
— О, це не має значення. В крайньому разі я посплю, зібгавшись калачиком, на підлозі в проході — під вашими дверима.
«Ще, чого доброго, попросить зараз дозволу заночувати тут, — подумала Джулія. — Скидається на те, що він влаштував усе це з самого початку. Не вийде, хлопчику мій». Вголос вона сказала:
— Це було б вельми романтично, звичайно, але не дуже зручно.
— Ви неймовірно приваблива жінка.
«Добре, що на мені гарна сорочка і що я не намастила кремом обличчя», — подумала вона. Власне, вона не змила перед сном денну косметику з лиця. Губи її були яскраво-червоні, і від такого освітлення — з лампочкою позаду — обличчя її тільки вигравало. Але відповіла вона іронічно:
— Може, ви гадаєте, що через те, що ви поступилися мені своїм купе, я дозволю вам переспати зі мною? Коли так, то ви глибоко помиляєтеся.
— Воля ваша, звісно. Але чом би й ні?
— Я не належу до отих ««неймовірно привабливих жінок».
— До яких же жінок ви належите?