З кожним кроком нутро все більше крижаніє від страху, ніби попереду чекає сама смерть.
Дихання невдовзі перетворюється на спазм. Кроки стають хаотичними, наче в п’яниці посеред нічної вулиці. Скільки це ще триватиме? Де в біса закінчується цей тунель? Хочеться кричати, аж доводиться затиснути рукою рота. Боротися з самим собою.
Хтось іде назустріч. Чиясь безформна тінь миготить на стінах із випуклого каміння. Вона прозора й ледь помітна. З’являється, коли незнайомець проходить під жарівками, а потім знову зникає.
У кишені плаща лежить револьвер. Це єдиний рятунок від невідомого, який наближається швидко, мов звір. Здається, це він сам, а не його тінь ковзає по камінню… У руках його довгий кривий ніж. Видно навіть обличчя, перекошене в диявольській гримасі.
— Хто ти?.. Хто ти?! Стояти! Стій!!!
Постріл! Ще один!
Марно… Кулі проходять крізь нього, мов крізь туман. Вдаряються об стіни, висікають іскри. Диявольська посмішка тепер навпроти, ближче, ніж на відстані удару.
Знову постріл. Тепер майже впритул… Знову в нікуди.
З горла виривається крик — остання зброя поранених страхом і відчаєм.
Чоловік у темній кімнаті підхопився на ліжку. Сон минув, залишивши по собі гострий біль у потилиці й холодний піт на чолі.
Крізь вікно в кімнату пробивалося світло вуличного ліхтаря. Воно м’яко розливалось на письмовому столі й звідти потрапляло на дерев’яну підлогу. Десь у темному кутку чувся розмірений хід годинника. Ніч дихала спокоєм.
У двері обережно постукали.
— Пане Вістовичу, — почувся приглушений жіночий голос. — Пане Вістовичу, у вас усе гаразд?
— Так, пані Новак, — видихнув чоловік, — усе добре…
— Ви кричали, пане Вістовичу… — додала вона ледь чутно.
Він підвівся, зняв одяг зі спинки крісла й хутко одягнувся. Потім підійшов босоніж до дверей і, двічі повернувши ключ у замку, відчинив.
Пані Новак, власниця помешкання, де він винаймав кімнату, невисока темноволоса жінка, щільно закутана в теплий халат, стояла на порозі, дивлячись на нього знизу вгору широко відкритими очима.
— Знову наснилося страхіття?
Вістович кивнув.
— Пробачте, що розбудив, — винувато додав він.
ebooksa