— Гарна казка. Я такі й раніше чула.
— Припини, Торі. Ми обидві знаємо, що це не просто казка. І бій, наскільки я розумію, відбувся — бо ми всі досі живі. Не треба вдавати, що ти нічого не знаєш. Послухай, тисячі років назад у Єгипті поклонялися Сонцю — Ра і Місяцю — Баст. Тотемами були ібіс, змія та кіт. За кілька тисяч років на іншому континенті знову виник культ Сонця — Інки. Символом його став ягуар — Сонячний Кіт, його плямисте хутро уособлювало сонячні плями. Саме з клану Ягуара виходили правителі й жерці. До речі, обидва культи об"єднує ще дещо: віра в переселення душ і пришестя Білої людини — Месії. В інків це був Віракоча. Саме від Віракочі, за їхніми легендами, походять люди з клану Ягуара. Так само в легендах усіх зниклих народів присутні цікаві постаті — Прадавні, що існували раніше від Первісного Хаосу. Багато хто з учених вважає ці легенди відголосками певних реальних подій. Я вивчала це питання.
— І що?
— Нічого особливого. Торі, не май інших за ідіотів. Щось трапилось у джунглях із вами трьома. Що саме?
— Без коментарів.
— У тебе багато що без коментарів, помітила? А результат відомий: навіть там, де очевидний плюс, ти ставиш мінус.
— Послухай, що тобі до мене? Чого ти до мене лізеш? Скоро все скінчиться, ми розбіжимось і ніколи більше не побачимось. Я зі своїми проблемами якось сама впораюсь.
— Ти впевнена?
— Абсолютно. Мені це завжди вдавалося.
— Ось так просто, еге ж? А ти коли-небудь навчишся думати про інших, чортова егоїстко? Що відчуває Роза, коли тебе місяцями не чути? Вона божеволіє від тривоги, бо хтозна, якими нетрями ти блукаєш! Ти про Еда подумала — він же любить тебе?! Про мене, зрештою…
— Не тисни мені на психіку.
— Тобі натиснеш, аякже! Ти собі такий панцир відростила… Якби ти знала, як я зраділа, дізнавшись, хто ти така! Я думала, що ми зможемо якось порозумітися.
— Різдвяний пиріг, ялинка й індичка на День Подяки? Бартон, ти здуріла? Я не годжуся в члени вашої поважної родини. Я взагалі не годжуся в члени будь-якої з ваших родин, такі ви всі переконані у своїй абсолютній винятковості й богообраності. Вам ксенофобію передають разом із кольором шкіри! А мені плювати на вас усіх, ясно? Ви мені теж не дуже до шмиги. Я не набиваюся, ще б чого! Так було з Гарольдом, так було з Кеном, так само буде з Едом і з тобою. Ви всі мені чужі. Я живу так, як мені подобається.
— Он у чому справа…
— Тільки не розігруй розуміння. Це просто огидно.
Я беру сумку, перевіряю зброю. Ось ніж із Віль-Таена. Він має бути напохваті.
— Чого ви сваритесь?
Наш гостинний господар нарешті з"явився. Цікаво, нащо він нас запросив? От ніколи б не подумала, що можна запросити в гості потенційних викрадачів твоєї машини.
— Гарний ніж. Можна подивитись?
Я простягаю йому ножа. Мені не хочеться розставатися з ножем, та не хочеться і здаватись невдячною. Цей чоловік виручив нас у скруті, хоча не мусив, навіть навпаки.
ebooksa