– Ну, гаразд, джентльмени, які ваші плани на завтра? Чи далеко ми від того місця, куди ви хочете дістатися?
Я подивився на Ксаї.
– Чи далеко ще до дірок у скелі, брате мій?
– Ми там будемо, перш ніж сонце стоятиме так. – І він показав своєю маленькою рукою полудень. – Мої люди стоять табором біля колодязя, що поблизу дірок у скелі. Ми спершу поїдемо туди, щоб їх знайти, бо вони давно чекають, коли я повернуся.
Я подивився на нього, вперше зрозумівши усю глибину моєї дружби з Ксаї. Потім обернувся до Лорена:
– Чи розумієш ти, Ло, що цей маленький диявол пройшов пішки півтораста миль лише для того, щоб показати нам щось таке, що може бути для нас приємним?
– Що ти маєш на увазі?
– Коли він натрапив на стародавні розробки, він покинув своє плем’я й подався шукати мене.
У цю ніч Ксаї спав між Лореном і мною. Він досі анітрохи не довіряв великим воїнам матабеле.
Об одинадцятій годині наступного ранку ми побачили стерв’ятників у північному небі. Макдоналд зупинив колону й підійшов до нашого автомобіля.
– Попереду щось відбулося. Можливо, жертва лева, але нам ліпше не ризикувати.
Ксаї виліз на дах лендровера. Протягом хвилини він спостерігав далеких птахів, а тоді зліз із машини й підійшов до мене.
– Мої люди вбили велику тварину. Можливо, навіть буйвола, бо стерв’ятники кружляють над моїм табором. Нам немає чого боятися. Їдьмо вперед.
Я переклав слова Ксаї для Макдоналда, й він кивнув головою.
– Окей, докторе. Але я все одно не відриватиму очей від того видовища.
Бушмени спорудили п’ять грубих накриттів біля колодязя зі смердючою водою. Вони просто понагинали молоді деревця одне до одного, щоб утворити каркас, а потім накрили його листям і травою. Ми не побачили ані диму, ані жодного знаку від маленьких жовтих людей, коли наближалися до табору. Ксаї здавався спантеличеним, кидаючи швидкі пташині погляди в густий буш і тихенько насвистуючи крізь зуби. Стерв’ятники сиділи на вершинах дерев навколо всього табору, а коли ми туди наблизилися, то між хатинами виникло якесь замішання й двадцять або тридцять бридких птахів злетіли в повітря.
Ксаї застогнав, наче маленький поранений звір. Я не зрозумів, що сталося, мені здалося просто дивним, що стерв’ятники були на землі між хатинами, але Ксаї про все здогадався. Він почав розгойдуватися на сидінні, обхопивши себе руками за груди, і з його уст злітав той самий жалібний стогін.
Макдоналд зупинив свій лендровер і вибрався назовні. Він нахилився над чимось, що лежало на землі, потім випростався й викрикнув наказ. Його солдати вистрибнули з автомобіля й розсипалися навколо, тримаючи зброю напоготові. Лорен зупинив наш лендровер, і ми підійшли туди, де між хатинами стояв Макдоналд. Ксаї залишився на задньому сидінні, він досі розгойдувався й стогнав.
Для банту дівчата бушменів – об’єкти особливої похоті. Я не знаю, чому це так, можливо, причина в золотисто-жовтому кольорі їхньої шкіри, а може, в тому, що тіла в них маленькі, наче в ляльок. Вони зґвалтували жінок племені Ксаї, усіх, навіть маленьких недозрілих дівчаток. Потім закололи їх багнетами й залишили лежати в патетично вразливих позах. Ґала й двох інших чоловіків вони розстріляли. Залпи з автоматів так покалічили їхні тіла, що уламки кісток стриміли з пошматованої плоті. Калюжі та бризки крові вже повисихали. Повсюди були мухи, великі зелені металевого блиску мухи, які дзижчали не менш гучно, ніж бджоли у вулику, й сідали мені на губи та біля очей. Я розлючено намагався їх відігнати. Стерв’ятники годувалися тілами вбитих. То була найжахливіша ознака цієї картини – стерв’ятники.
– О Боже, – сказав Лорен. – Навіщо? Навіщо вони це зробили?
ebooksa