Гай підморгнув їм, наче лукавий гном, і відірвав ще одну лапу від смаженої качки.
Наприкінці ранку вони досягли мілини, й Габбакук Лал вийшов наперед, щоб провести корабель крізь вузький канал. Водяні гіацинти, папірус і з десяток інших різновидів рослинності загрожували перекрити шлях життя для Опета. Човни, які працювали в каналі, відійшли вбік, коли десять великих кораблів проминули їх на срібних крилах. Офіцери салютували штандартові дому Барка на головній щоглі, піднявши вгору стиснуті кулаки, але загони рабів, приречені вічно боротися з озерними водоростями, стояли мовчки, дивлячись на кораблі терплячими очима тварин.
Ближче до Опета вони проминули багато рибальських човнів. У сітях, які витягували з води, риба виблискувала сріблом, наче спіймані зорі, а вгорі, над головами людей, літали й голосно кричали білі хмари чайок.
На обрії виринув ряд скелястих пагорбів, тьмяно-червоних у сонячному світлі, й на палубу висипали всі ті, хто втішався хвилинами повернення додому.
Мурсил, головний мисливець, прийшов до Ланнона на стернову палубу й опустився на коліно.
– Ти кликав мене, величносте.
– Так, і пігмея.
– Він тут, царю.
– Я обіцяв вам винагороду. Назви, чого ти хочеш.
– Мій володарю, я маю три дружини. Й усі вони жадібні.
– Ти хочеш золота?
– Якщо ти не проти, володарю.
– Гаю, напиши записку до скарбниці, нехай вони видадуть йому п’ять пальців золота.
– Нехай Ваал світить для тебе вічно.
– А що хоче від мене пігмей?
Мурсил покликав до себе маленького жовтого бушмена, й Ланнон оглянув його з цікавістю.
– Як його звуть?
– Ксаї, мій володарю.
– Він не розуміє мови?
– Ні, мій володарю, він розмовляє лише власною примітивною мовою.
ebooksa