І наступного дня пішов з Бей.
У Бчителя, коли він знаходився в Чень, вичерпався запас зерна; усі, хто його супроводжував, похворіли, не могли підвестися. Цзилу був незадоволений, зустрівся з ним і спитав:
— І чеснотливий муж живе в злиднях?
Учитель відповів:
— Чеснотливий муж у злиднях не відступає; мала людина, терплячи злидні, стає розпущеною.
Учитель спитав:
— Ци, ти думаєш, що я з тих, хто вивчає багато і все запам’ятовує?
— Так, а хіба ні?
— Ні! У мене крізь усе проходить одне.
Учитель сказав:
— Ю, мало тих, хто розуміє, що таке чеснота.
Учитель сказав:
— Чи це не Шунь був, хто правив у бездіяльності? Що ж він робив? Повернувши обличчя прямо на південь, він шанував себе, і тільки!
Цзичжан спитав про те, що значить проявити себе.
Учитель відповів:
— Якщо твої слова чесні й правдиві, а вчинки шляхетні й сповнені шаноби, то проявиш себе навіть у землях варварів. Але як зможеш проявити себе, хай навіть і в рідних краях, якщо слова твої брехливі й нечесні, а вчинки позбавлені шляхетності та шаноби? Коли стоїш, то маєш бачити це подумки перед собою, а їдеш у повозці — бачити це, ніби воно прихилилося до поперечини. Тоді тільки й зможеш проявити себе.
Цзичжан записав це на своєму поясі.
Учитель сказав:
— Який прямий був хроніст Юй! він був ніби стріла, коли країна йшла по путі, і був ніби стріла, коли країна з путі сходила.
Яким чеснотливим мужем був Цюй Боюй! він ішов служити, коли в країні була путь, і міг приховувати свої здібності, коли в ній не було путі.
ebooksa