Хрестоносці

Бо така імла, що й вогонь її не просвітить. А може, розмело дрова й жар?

На інших санях купці й рицарі також говорили про тих, кого заметіль захопила далеко від людського житла: тим, мовляв, уже не почути завтрашніх дзвонів. Збишко раптом занепокоївся і сказав:

—Не дай боже, коли Юранд оце десь у дорозі. Чех напружено вглядався в бік вогнів, проте, почувши слова Збишка, обернувся до нього й запитав:

То пан із Спихова мав приїхати?

Мав.

— 3 панною?

—А вогонь і справді десь подівся,— відповів Збишко.

Дійсно, вогонь погас, натомість на шляху біля подорожніх з"явилося кілька вершників.

Куди прешся? — крикнув пильний чех, хапаючись за самостріл. — Хто ви?

Князівські люди, вислані на допомогу подорожнім.

Слава Ісусу Христу!

На віки вічні.

Ведіть нас до міста! — озвався Збишко,

Ніхто з вас не відстав?

Ніхто.

Звідки ви їдете?

З Прасниша.

А більше подорожніх не бачили?

Не бачили. Може, десь їдуть іншими дорогами.

По всіх шляхах зараз їздять, наші люди. Їдьте за нами. Ви збилися з дороги! Звертайте праворуч!