Безтурботний

— Графолог? Посеред ночі?

— У нього домашній офіс, і він виявив розуміння. Він порівняв чернетки творів і передсмертну записку ось із цим, — Харрі розгорнув аркуш паперу і поклав його на кухонний стіл. — Кава скоро буде?

— Ти що, поспішаєш?

— Нам усім треба поквапитися, — сказав Харрі. — А ти перевір, будь ласка, заново ті банківські рахунки.

Загалом Ельсе Лунд, офіс-менеджеру й одній із двох спів робітниць турбюро «Бразтур», досить часто дзвонили ноча ми клієнти. Когось пограбували у Бразилії, хтось загубив паспорт і квиток, ось вони у відчаї й набирали номер її мо більного телефону, абсолютно забувши про різницю в часі. Тому, лягаючи спати, вона ховала мобільник подалі. Тим біль ше вона була неприємно здивована, коли о пів на шосту ранку задзвонив її домашній телефон і голос на іншому кіп ці дроту запитав, чи не може вона негайно прибути на роботу. Втім, вона злегка пом’якшала, коли той же голос додав, що телефонують із поліції.

— Сподіваюся, це питання життя і смерті, — мовила Ельсе Лунд.

— Саме так, — озвався голос. — Скоріше смерті.

Руне Іварссон, як завжди, першим з’явився на робочому місці. Він подививсь у вікно. Він любив тишу, йому подобалося, що він один на всьому поверсі, але не в цьому полягала причина його ранньої появи на роботі. Просто до приходу решти співробітників він устигав прочитати отримані напередодні ввечері факси та рапорти, а також проглянути вранішні газети й таким чином забезпечити собі необхідну перевагу. Керівник має все тримати під контролем, і значить, йому потрібен спостережний пункт, своєрідний капітанський місток, звідки у нього прекрасний огляд. І якщо його підлеглі час від часу висловлювали подив із приводу того, що керівництво притримує інформацію, то це просто від нерозуміння, адже знання — влада, а керівництво має володіти владою, щоб уміти правильно визначити курс, який врешті-решт приведе їх усіх у потрібну гавань. Отже, збираючи всю інформацію, він попросту піклувався про їх же благо. Тому і наказав усім, хто займався справою Забійника, направляти звіти йому саме з метою зібрати всю інформацію в потрібних руках, тобто в руках начальника відділу, і не витрачати дарма час на нескінченних планерках, покликаних єдино створювати у підлеглих відчуття причетності. Наразі йому було найважливіше виявити ініціативу й уміння діяти рішуче та енергійно. Бо, хоча він і зробив усе від нього залежне, щоб поставити успішне завершення справи Лева Грет-те собі в заслугу, все ж таки відчувалося, що авторитет його похитнувся. Авторитет керівника т— це не питання особистого престижу, а турбота всього особового складу.

У двері постукали.

— А я і не знав, Холе, що ти рання пташка, т-сказав Іварссон блідому Харрі, що заглянув у прочинені двері, та продовжив читати факс, який лежав перед ним. Кореспондент однієї щоденної газети прислав на узгодження текст його інтерв’ю у справі Забійника. Текст йому не дуже подобався. Ні, звичайно, грубих спотворень його слів він не виявив, але в журналістській версії вони звучали так, ніби він відповідав на запитання ухильно і якось безпорадно. На щастя, фотографії вийшли хороші.

— Тобі чого, Холе?

— Просто хотів сказати, що я скликав декілька чоловік на нараду на шостому поверсі. Думав, тобі цікаво буде послухати. Йдеться про так зване пограбування банку на Бугстадвеєн. Ми зараз починаємо.

Іварссон одірвав погляд від факсу й подивився на Харрі:

— Значить, ти скликав нараду? Забавно. А хто, смію запитати, тебе уповноважив, Холе?

— Ніхто.

— Ніхто. — Іварссон видав короткий і різкий, немов крик чайки, смішок. Тоді піднімись угору і попередь, що нарада переноситься на післяобідній час. Мені масу звітів треба прочитати саме зараз. Зрозуміло?

Харрі поволі, немов ретельно обдумуючи його слова, кивнув:

— Зрозуміло. Але справа перебуває у веденні забійного від ділу, і ми починаємо просто зараз. Приємного читання.

Він повернувся, і в ту ж мить Іварссон грюкнув кулаком гіо столу:

— Холе! Якого диявола ти спиною до мене повертаєшся, коли я з тобою розмовляю! Я тут наради призначаю. Особливо у справах про пограбування. Зрозуміло? — Червоні вологі губи, що виділялися на білому обличчі начальника відділу, затремтіли.