Диявольскі почвари

— Я все ще бачу диявольських потвор, ваша величносте... Я бачу їх у вчинках людських. Людина сама є диявольською почварою.

Настала тиша. Філіп Австрійський подивився на Мельхіора, насупивши брови, і на його сильному, гарному обличчі було написане запитання:

— Тоді, майстре, що ви як художник хочете малювати?

Мельхіор показав на маленькі малюнки на столі:

— Людина, коли старіє, більше любить сміх і глузування.

Філіп спер голову на руки.

— Кажуть, що насмішка — це зброя. Але ви, напевно, не хочете сказати мені, пане Мельхіоре, що сміх — ваша єдина зброя проти зла світу... Ви повинні створювати твори, важливіші за ці Прислів’я, хоча їх втішність на вагу золота.

- Іноді, мій герцог, — відповів Мельхіор після деякого вагання, — я переконуюсь, що сказав достатньо — через несмішливе і через гірке глузування.

Філіпа, здавалося, здивувало якесь приховане звучання в голосі художника.

- Це звучить похмуро, майстре.

Мельхіор зітхнув:

— Ні в якому разі... Я мав справу з людьми, і вони спонукали мене дивитися на світ як на арену потворності. І те, що я перестав малювати світ таким чином, може бути пов’язане з моїм очікуванням, моєю надією на якийсь інший, менш жахливий людський рід.

Герцог подивився на нього пильно, з подивом:

— Значить, все ж-таки, з надією?.. А як, думаєте, можна переробити людей, диявольських потвор здолати?

"Дурне панібратство", — подумав Мельхіор. Серце його глухо закалатало: у ту мить він ясно усвідомив, якою має бути відповідь на запитання Філіпа, відповідь, яка була результатом його власного життя: велику революцію можуть здійснити лише самі люди. Це відкриття пронизало його, як жар, що розтопив у ньому опір і страх, — відкриття радісне й небезпечне водночас. Він відчув, як кров прилила йому до обличчя, він усвідомлював, що герцог все ще дивиться на нього допитливим і серйозним поглядом.

- Переворот має бути можливим, — вимовив він із зусиллям, хриплим голосом, — скажемо, завдяки втручанню Бога. Є люди, які вірять, що незабаром настане час Святого Духа – вони називають це Третьою Ерою Світу.

Філіп провів пальцями по міцному, гладко виголеному підборіддю:

- Ті, хто вірить у це, пане Хінтаме, — сказав він, усе ще в задумливому настрої, — є єретиками. - Мельхіор побачив здивування в зелених, відблискуючих карим, очах герцога здивування та якусь невиразну поблажливість чи лагідність, що переважали над початковим неспокійним оглядом. Нарешті Філіп знову заговорив: - Було б прикро, майстре, і це було б великою втратою, якби з будь-якої причини ви утрималися від малювання диявольських почвар. Ви й ті виродки — чи можна так сказати? – є одним і тим самим.

Мельхіор засміявся.

— Це можна було б висловити, ваша величносте, і хто знає... — він замовк.