Тарапата швидко відтягнув Чаплю вбік. Сірий, важко дихаючи, тримався однією рукою за розбитий ніс, а другою ще намагався дістати Шулю. І злостиво сичав:
— Недодєлок! Я тобі ще покажу!
Шуля, теж розпашілий від бійки, не втримався і плюнув довгоносику в пику.
— Ну, обранці долі, це ви вже зовсім… — вилупився на Шулю Тарапата. — Вас що — всіх гамузом до Зарніка доправити?
Чапля після цих слів одразу якось скис і перестав пручатися. Тарапата відпустив його і, двома пальцями витягши з кишені носовика, тицьнув його в лице довгоносику:
— На! Витри носа! — і гидливо скривившись, вів далі: — І я б радив тобі не розпатякувати про те, що сталося. Особливо про те, хто тебе побив…
Він поправив на носі окуляри і, видобувши з кишені пачку цигарок, дістав одну, підпалив і затягнувся. А потім, обвівши поглядом нашу застиглу компанію, запитав:
— Ну що? Вгомонилися? — і недбалим рухом метельнув долонею: — А тепер киш звідціля. Всі. Крім…
Тарапата тицьнув у мене пальцем:
— Крім тебе. Ти підеш зі мною. До Зарніка.
— А чого він? — здивувався Шуля.
— Навіщо? — теж кліпнув очима я.
Тарапата знизав плечима:
— Не знаю. Там знову хтось по твою душу приїхав…
«Ось і зміни не забарилися!» — скрушно подумав я, зітхнув і поплівся за Тарапатою.
11
В кабінеті Зарніка на мене чекав дивний відвідувач. Черговий гість сидів навпроти Верховного магістра у глибокому кріслі. Він був невеличкий, сухорлявий і з лисим чолом. У нього були вузькі очі, як у китайця чи японця. А може, ще якогось не відомого мені різновиду монголів. На цьому я розумівся не більше, ніж на ієрархії вищих світів.
Гладенький, як коліно, лоб монгола відбивав промені вечірнього сонця, що лилися з великого вікна навпроти, незгірш за дзеркало.
Гість нахилився до Зарніка, і я з подивом відзначив, що волосся на потилиці монгола зібране у пучечок і заплетене у кіску.
І ще — до мене долинули загадкові слова, уривки розмови, але мені й цього вистачило, щоб здригнутися.
ebooksa