— Біс його знає! Подивився і відпустив, — відповів я, сідаючи і лаштуючи тацю з їжею біля нього, — у нього був той монгол, який тепер у нас за вчителя. І ще… — я стишив голос і, нахилившись до Шулиного вуха, прошепотів: — Таке враження, що цей монгол лишився тут заради мене. І… Я знову почув про
— Слава Богу, хоч не забирають тебе, — зітхнув Шуля і, помітивши зацікавлений погляд Миші, що, як завжди, вже приліпилася зі своїм обідом поряд, голосно спитав:
— А як звуть вашого нового вчителя?
— Не пам’ятаю, — теж голосно відповів я і недбало посміхнувся: — Якийсь рей-сенсей…
Миша презирливо хмикнула. І заходилася їсти.
— Ну, і як він тобі? — Шуля виразно подивився на Мишу, як на нав’язливу осінню муху.
Та Миша незворушно сьорбала свій супчик.
— Здається, кращий, ніж СС, — відповів я, — у нього кийка немає. І він не верескливий…
Миша полишила їжу і знову вирячилася на нас цікавими очиськами.
— Він китаєць чи японець? — кинув іще одне питання Шуля. І глянув на Мишу з неприхованою відразою.
Миша мовчки лупала очима. Непробивна, як бетонна стінка. Що, послухати сюди прийшла, чи що? Я демонстративно нахилився до неї і запитав:
— Ну, а ти як гадаєш, наш монгол — китаєць чи японець?
Миша, манірно відкусивши шматочок хліба, на деякий час замислилася, а потім впевнено відповіла:
— Він японець…
— А звідкіля ти це взяла? — підняв брови Шуля.
— У китайців носи менші…— зверхньо посміхнулася вона.
Я презирливо скривився. Шуля теж.
— І до того ж, — Миша теж скривилася і навела ще один убивчий аргумент, — саме у японців годиться до імені вчителів додавати «сенсей»[14].
— Ага, точно! — несподівано для мене підтвердив Шуля, що ніколи не вирізнявся любов’ю до Миші,— я в аніме їхньому про це чув!
Це був козир, який було нічим крити… Либонь, монгол таки справді був японцем.
ebooksa