— Не карп, а короп, — виправила мене Майя з виглядом учительки рідної мови. В усьому іншому її моя маячня влаштовувала.
— Знаю, — по-професорському кивнув я і зробив поважне лице. Я знав багато мудрих слів і мав чим її вразити. — Це в мене — постмодернізм…
— А-а-а, — протягнула вона, і в її погляді я побачив нічим не прикрите захоплення.
Несподівано двері відчинилися, і до кімнати зазирнула Світлана. Вона, побачивши Майю, всміхнулася:
— Майко! Так ось ти куди поділася!
Свєтка ще не встигла зайти, як мала вже миттю підхопилася і помчала до неї.
— Свєточко! Як я за тобою скучила! — з розбігу кинулася їй на шию і, обсипаючи поцілунками, повисла на ній.
— Я теж за тобою скучила, — підхопила її Світлана і після добрячої порції цмокань в обидві щоки поставила на підлогу. Потім нахилилася до малої, зробила великі очі та, притуливши палець до вуст, прошепотіла: — Але тихіше… Там за стінкою зараз розмовляють мати з дядьком Іваном… Я хочу послухати.
Майя роззявила рота. А я зацікавлено спостерігав, що буде далі. Вигляд у Світлани був зосереджено-таємничий, неначе у приватного детектива з телесеріалу. Вона, не звертаючи на мене уваги, навшпиньках рушила через усю кімнату до шафи, що самотньо стояла праворуч від мого дивана біля суміжної з другою кімнатою стінки. Підійшла і рішуче ухопилася за шафу, намагаючись відсунути. Сили були нерівні. Побороти шафу було не так-то просто. Свєтка аж почервоніла з натуги, та шафа ледь-ледь зрушила з місця — добре, якщо на пару сантиметрів. Я повитріщався на ці її потуги, а потім не витримав і запропонував:
— Давай допоможу.
Свєтка здивовано глянула на мене, та за мить кивнула і прошепотіла:
— Ну, допоможи… Тільки тихо!
Разом ми відсунули шафу значно вправніше. Майже безшумно. За шафою, окрім павутиння, виявилися зачинені двері. Вузькі, високі, пофарбовані білим. Я провів пальцем по поверхні дверей. Шафа, судячи з усього, стояла тут незайманою доволі довго, бо на пухкій пилюці за моїм пальцем з’явилася глибока доріжка.
За дверима чулися голоси. Світлана, недбало обтрусивши павутиння, не гаючи часу притулила до дверей вухо.
— Підслуховувати негарно, — гучним шепотом заявила Майя, та трохи повагавшись, пролізла між нами поближче і собі прилаштувалася слухати.