На екрані з’явилася фотографія.
Джо глянув - і кинувся вперед, ледве не стукнувшись лобом об екран. На якусь мить йому забракло слів.
- Що з тобою? - стривожився Кларнес. - Твоє кругле лице видовжилося на моєму екрані.
- Де ти дістав це фото?
- Вдалося роздобути у відділі кадрів фірми “Оптика”. А що? Тебе щось вразило?
- Це точно фотографія Едгара Стівенса? - не відповідаючи на запитання, вигукнув детектив. - Я питаю: це точно
фотографія Едгара Стівенса, автора голографічного винаходу?
- Так. У відділі кадрів не могли помилитися. - Кларнес помовчав. - Крім того, я показував це фото колегам з
Політичної, і вони підтвердили, що це справді Едгар Стівенс, якого вони марно розшукують по країні ось уже два з
чимось місяці. Він фігурує в них у чорному списку, пригадуєш страйк на підприємствах “Оптики”? Едгар входив у
страйковий комітет, і взагалі, за даними Політичної служби, це один з активістів лівих сил.
- Чий він активіст, це мене не стосується, - відрізав Джо. - А на фотографії, яку ти мені показуєш, знаєш хто
зображений? Гаррі Бен, мій сусід по віллі “Без житейських бур”.
Кларнес недовірливо дивився на нього.
- Так, так, це Гаррі Бен, зір мене не зраджує. Той Гаррі Бен, чия мертва голова зараз лежить на підручнику
“Самогубство. Інструкція для здійснення”.
- Ф’юу-уть, - присвиснув Х’ю. - То виходить, що Гаррі Бен і є...
- Едгар Стівенс, який зник з вілли “Двох щасливців”, коли його попередили, що він потрапив’у чорні списки
Політичної служби. Але навіть з новими документами, з новим прізвищем він все одно не міг знайти роботу. І
змушений був скористатися люб’язними послугами гендлярів смертю.