пристрастю була ловля лососів (Чарлз Лі все своє життя був затятим рибалкою і зберіг те захоплення в старості).
Останній лосось, який вчепився старому на гачок, виявився занадто великим і сильним. Він смикнув так, що
старий, не втримавши рівноваги, посковзнувся на камені, зарослому слизьким мохом, і впав навзнак на гостре
каміння...
Може, він і кликав кого на поміч, та навколо не було ні душі.
Батько пролежав усю ніч з проломленою потилицею і тільки вранці на нього набрели полювальники на лососів.
Так і не опритомнівши, Чарлз Лі помер через дві години після того, як його привезли на власну ферму.
Поховавши батька, Джо продав ферму, сплатив численні борги батька, погасив кредит у банку і повернувся
через два тижні в Місто лише з десятком доларів у кишені.
Просто з дороги, навіть не перевдягнувшись, Джо запросив Х’ю в бар пом’янути батька. Настрій в обох був
кепський. У Х’ю щось не ладилось по службі (чергова неприємність), Джо було не до веселощів після похорону,
крім того, гнітило безгрошів’я - час уже було братися за якусь прибуткову справу, бо не так-то просто потім буде
вибратися із фінансової скрути.
З цим він і вирішив звернутися до друга, навіть не підозрюючи, чим закінчиться ця розмова і що його чекатиме
після неї.
- Лікарняний рахунок я сплатив, і твій гарантійний лист уже анульовано, - почав він, коли вони вийшли на свіже
повітря. - Я повертаю тобі його із моєю вдячністю.
- Ах, облиш. Дріб’язок!
- Не кажи. Виручив ти мене здорово, - помовчав. - Але ж і дорого мені обійшлося повернення з того світу!
Невдовзі я ризикую залишитися взагалі без цента в кишені.