Ми і наше щастя. І всі наші біди і злигодні залишилися вже в минулому, а попереду нас чекає тільки радість
любові!
І обом у ту мить було затишно і добре і не хотілося більше згадувати минуле. В цьому жорстокому і
безжалісному світі, де людина - наче пилинка на вітрі, вони знайшли одне одного, витримали удари долі, зберегли
свою любов, і тепер їм вірилось, що як нагорода за все, їх чекає щастя.
Та ідилія виявилась недовгою.
Першою від рожевого сну-марення прокинулась Дженні.
- Помріяли, і досить. Дорогий мій, у нас немає ані цента. І роботи - теж. І безхмарного щастя попереду, мабуть,
не буде. Зараз зле, а буде ще гірше.
- Але ми за своє майбутнє ще поборемось!. - енергійно вигукнув Джо, сповнений, як ніколи, бажанням відразу ж
узятися за справу. - Робота буде. Принаймні в мене. Злочинність у нас росте і збільшується замалим не щодня.
Отже, детективи без роботи ніколи не залишаються.
Він підійшов до відеоекрана і набрав код контори приватних детективів, у якій служив два десятиліття.
- Хелоу! - недбало кинув черговому. - Вас турбує Джордж Лі. Якщо у вас є яка-небудь до дідька заплутана
історія, можете підкинути її мені. Я чудово відпочив і з нудьги можу взятися за яку-небудь небанальну справу.
- На жаль, містере Лі, - сухо і аж надто ввічливо почав черговий, - нічим не можу вас порадувати. Ви, очевидно,
вже знаєте, що нашу контору приватних детективів у містера Ейча за 158 мільйонів доларів купила фірма
“Бакалія”. (Джо тільки скривився. Таки сталося!) Згадна фірма провела реорганізацію нашої контори і склала
списки тих детективів, на послуги яких фірма розраховує. Вашого прізвища на превеликий жаль, у тому списку
немає. На все добре, містере Лі!