– Що таке рік роботи супроти можливості зробити реальним усе, що вам хочеться? Що таке рік напруженої праці супроти можливості довгого життя без жодних проблем?
«Це й справді ніщо, – сказав я сам собі. – Для мене ніщо».
– У цьому суть вашої обіцянки?
– Призначте ціну самі. Ви хочете підпалити світ і згоріти разом із ним? Зробімо це разом. Але ціну призначаєте ви. Я готовий дати вам те, чого ви найбільше бажаєте.
– Я не знаю, чого я бажаю найбільше.
– Я певен, що знаєте.
Видавець усміхнувся й підморгнув мені. Він підвівся й підійшов до комода, на якому стояла лампа. Висунув першу шухляду й дістав звідти конверт із пергаменту. Подав мені, але я не взяв його. Тоді він поклав його на стіл, що стояв між нами, і знову сів, не сказавши й слова. Конверт був відкритий, і з нього визирали пачки стофранкових банкнот. Цілий статок.
– Ви зберігаєте всі ці гроші в шухляді й залишаєте двері незамкненими? – запитав я.
– Можете порахувати їх. Якщо вам здасться мало, назвіть свою цифру. Я вже вам сказав, що не збираюся торгуватися з вами.
Я подивився на це багатство тривалим поглядом і зрештою похитав головою. Принаймні я його бачив. Воно було реальним. Пропозиція та гординя, що опанувала мене в ці хвилини безнадії та розпачу, були реальними.
– Я не можу взяти їх, – сказав я.
– Ви думаєте, це брудні гроші?
– Усі гроші брудні. Якби вони були чисті, ніхто б їх ніколи не брав. Проблема не в цьому.
– А в чому?
– Я не можу взяти їх, бо не можу прийняти вашу пропозицію. Я не міг би її прийняти, навіть якби хотів.
Кореллі зважив мої слова.
– Ви мені дозволите запитати чому?
– Бо я помираю, сеньйоре Кореллі. Бо мені залишається кілька тижнів життя, а може, днів. Тому щось пропонувати мені немає сенсу.
Кореллі опустив погляд і поринув у тривалу мовчанку. Я слухав, як вітер шарпає вікна й свистить над будинком.
– Не кажіть мені, що ви про це не знали, – докинув я.
ebooksa