Гра янгола

Я пішов за ним до великої зали з широкими вікнами, що виходили на той бік, де було місто. Кореллі запросив мене сісти в крісло й наповнив два келихи з пляшки, яка стояла на столі. Подав мені келих і сів у крісло навпроти мене.

Я пригубив вино. Воно було чудове. Я випив його майже одним ковтком і відчув, як тепло, що влилося мені в горло, розслабило мої нерви. Кореллі понюхав свій келих і подивився на мене зі спокійною й приязною усмішкою.

– Ви мали рацію, – сказав я.

– Я майже завжди маю рацію, – відповів Кореллі. – Це звичка, яка, проте, рідко дарує мені якесь задоволення. Іноді я думаю: ніщо не дарувало б мені такої радості, як знати напевне, що я помилився.

– Цього неважко досягти. Запитайте мою думку. Я помиляюся завжди.

– Ні, я так не думаю. Мені здається, ви бачите речі так само чітко, як і я, і це теж не дарує вам ніякого задоволення.

Я слухав його, і мені спало на думку, що в цю мить я міг би відчути якесь задоволення лише в тому випадку, якби підпалив цілий світ і згорів разом із ним. Кореллі, ніби прочитавши мої думки, усміхнувся, показавши зуби, і ствердно кивнув головою.

– Я можу допомогти вам, друже мій.

Я сам собі здивувався, коли зловив себе на тому, що уникаю його погляду, і зосередив усю свою увагу на маленькій брошці зі срібним янголом на лацкані його піджака.

– Гарна брошка, – сказав я, показуючи на неї.

– Фамільна реліквія, – відповів Кореллі.

Мені здалося, що для цього вечора ми наговорили вже досить люб’язностей та банальностей.

– Сеньйоре Кореллі, чому я тут?

Очі Кореллі зблиснули кольором того вина, яке він повільно помішував у своєму келиху.

– Усе дуже просто. Ви тут, бо нарешті зрозуміли, що тут ваше місце. Ви тут, бо рік тому я зробив вам пропозицію. Пропозицію, яку в ту хвилину ви не були готові прийняти, але не забули про неї. А я тут, бо думаю, що саме ви та особа, яку я шукаю, тому вирішив ліпше зачекати рік, аніж втілювати свій задум у життя без вас.

– Ви зробили пропозицію, яку так і не уточнили.

– До речі, єдине, що я зробив, це виклав її деталі.

– Сто тисяч франків за те, що я протягом року працюватиму на вас і напишу для вас книжку.

– Достоту так. Багато людей погодилися б на тому, що це головне. Але не ви.

– Ви сказали, що коли я довідаюся, яку книжку повинен для вас написати, то напишу її, навіть якщо ви мені не заплатите.