Гра янгола

– Можливо. Я з’ясую це питання з адвокатом видавців.

– До речі, я вже його про це запитував. І він підтвердив, що якщо станеться те, чого ніхто не хоче, і сеньйор Есковільяс перейде в кращий світ, то буде саме так.

– Тоді ви вже знаєте відповідь на своє запитання.

– І ви здобудете цілковиту свободу й зможете прийняти пропозицію сеньйора…

– …Кореллі.

– Скажіть мені, будь ласка, ви вже її прийняли?

– А чи буде мені дозволено вас запитати, який стосунок це має до пожежі та її причин? – поцікавився я.

– Ніякого. Проста цікавість.

– Це все? – запитав я.

Ґрандес подивився на своїх колег, а потім на мене.

– З мого боку так.

Я зробив рух, щоб підвестися. Троє поліціантів не зворухнулися на своїх місцях.

– Сеньйоре Мартін, поки я не забув, – сказав Ґрандес, – ви пам’ятаєте й чи можете мені підтвердити, що тиждень тому сеньйори Баридо та Есковільяс відвідали вас у вашому домі на вулиці Фласадерс у товаристві згаданого вище адвоката?

– Вони в мене були.

– Ішлося про світський візит чи про візит ввічливості?

– Видавці приходили висловити своє бажання, щоб я відновив роботу над серією книжок, яку відклав був, щоб присвятити кілька місяців іншому проекту.

– Ви назвали б ту розмову щирою й дружньою?

– Я не пам’ятаю, щоб хтось підвищив голос.

– А ви пам’ятаєте, як, відповідаючи їм, ви сказали, до речі, не підвищуючи голос, – цитую ваші слова буквально, – що «через тиждень ви будете мертві».

Я зітхнув.