Прощення

Поліцейські відтягують Розу від Ґубеця занадто пізно. Ґубець лежить нерухомо, язик наполовину вивалився, очі розчахнуті, голова хитається, ніби маятник у годиннику, який зупинився.

— Вона зламала йому шию, зламала йому шию! — занепокоєно вигукує поліцейський.

Ґрос пищить: «Вдягніть на неї кайданки, заберіть її! Ти за це дорого заплатиш, паскудо, дорого заплатиш!»

Поліцейські вдягають на Розу Портеро кайданки, волочать її вбік. За нею тягнеться смуга — кривавий підпис.

— Геть, геть, заберіть її звідси! — кричить Ґрос.

Роза бачить, як він люто вдаряє ногою голуба, що сидить на тілі Ґубеця. Голуб злітає і знову сідає там само.

— Ні фіга собі, яка рука, бачив? — каже один із двох поліцейських, які виводять Розу.

— Дівчинко, якщо будеш так поводитися з людьми, погано закінчиш, — кидає інший.

— Як і її друг. Цікаво, як вона бере член?

— Та з нього б нічого не лишилося, — регоче перший поліцейський. — Ти зробила велику дурницю, коли перед усіма вбила головного репортера міста. Тобі цього ніхто не простить.

— Хіба сама собі, — каже другий.

Навпроти театру стоїть поліцейська машина, в яку вони заштовхують Розу; жінка вдаряється головою об кузов автомобіля.

Вона відчуває, як кров повільно заливає обличчя, а не тільки ногу у взутті. Якась тварина в ній усередині робить її сильнішою і рішучішою. Роза торкається рубця за вухом. Звідти сочиться слиз, схожий на молоко.

— Не переживай, до весілля заживе, — кидає поліцейський.

Обоє регочуть. Двигун автомобіля починає гудіти.

— А в тебе, мала, буде купа часу, щоб загоїти всі рани, — докидає інший.

Знову сміх.

Поліцейська машина об’їжджає театр, зупиняється на світлофорі. Закаляна ніч. Болото зі снігом, усюди бруд. Поліцейські автомобілі з поворотними фарами. За сигнальною стрічкою стоїть жменька цікавих. Роза розглядає червону пляму на своєму взутті. Воно мокре і геть втратило форму. Потім жінка роздивляється слизьку білувату пляму на лівій рукавичці, якою вона торкалася рани за вухом. І врешті — темну пляму на правій рукавичці. Це кров Ґроса. Раптом її мозок обпікає здогад.

— Bilyi, du bist der Dreizehnte,[47] — шепоче Роза до себе.

— Що ти кажеш? — запитує один з поліцейських.