Прощення

— Але ж як ти зможеш відпустити самому собі? — бурмоче Роза і заплющує очі.

Раптом земля починає трястися.

— Землетрус! Землетрус! — кричить поліцейський.

Зриваються дахи, сиплеться штукатурка. Од вібрацій асфальт перед автомобілем йде тріщинами, ліхтарі хитаються, скло у вікнах навколишніх будинків тріскає. За поліцейською машиною чутно гуркіт. Поліцейські і Роза Портеро озираються й бачать, як з будівлі театру падають цеглини, загораються флуоресцентні сині вогні. Дим, шматки штукатурки летять на всі боки. Через кілька секунд будівля мариборського театру перетворюється на космічний корабель, схожий на голову гігантського восьминога, і з гуркотом здіймається у повітря. За кораблем тягнуться величезні, миготливі щупальця. Наступної миті гуркіт затихає, а корабель зникає в чорному небі.

Смертельна тиша. На місці, де донедавна стояв найбільший словенський театр, зяє величезна прірва. Із сусідніх будинків висипають люди. Десь далеко чути сирени пожежних машин та поліції. Ніхто не може пояснити, що сталося. Землетрус зруйнував би довкола все. Терористи не пощадили б навколишніх будинків. Але на центральній площі Марибора стерто з лиця землі лише одну, правда, монументальну, будівлю. Ті, хто бачив, як театр перетворився на космічний корабель і злетів у небо, мовчать. Напевно, це приклад колективної галюцинації або гіпнозу. Чути, як на дзвіниці престольної церкви, що поруч, б’ють дзвони. Північ. Незабаром на головній площі культурної столиці Європи, біля краю прірви, зберуться сотні людей. Морок у величезній безодні перед ними нагадує жадібний рот беззубої баби. З прірви шириться запах сірки.

У цей час на іншому боці площі йде відомий у Мариборі чоловік та його домашня улюблениця. Ніхто їх не помічає, хоча вигляд їхній надто прикметний. Це адвокат Майстер. На короткому повідці він веде на опівнічну прогулянку чорну свиню. Незвичайна пара здалека спостерігає за натовпом біля вирви. Через кілька кроків вона ще раз зупиниться — біля кулі з емблемою цьогорічної культурної столиці Європи перед входом до колишньої архієпархії, нинішнього стриптиз-клубу «Blue night». Куля зморщилася, з неї вийшло все повітря, вона нагадує великий презерватив, натягнений на довгу кістку. Адвокат Майстер запалює цигарку. Його чорна свинка кілька разів цвірінькає, але її заглушує воркотіння великої зграї голубів, які стривожено літають над гігантською ямою на місці театру. Майстер і його чорна свиня повертають із площі Сломшека у бік вулиці Госпоської. Над ними обдертою павутиною колишуться незасвічені новорічні гірлянди. Кінець карнавалу. Почалася Попільна середа.

Примітки

1

Бідолаха (з нім). — Тут і далі прим. перекл.

2

Двісті п’ятдесят білого вина, рислінгу, будь ласка (з нім.).

3

Моя люба пані (з нім.).

4

Kalvarija у словенській мові має два значення: гора Голгофа, на якій розіп’яли Ісуса Христа, та гора Кальварія, що біля Марибора.

5

Імена, хто вони? (з нім.)

6

Імена, нам потрібні імена! (з нім.)

7