О 1.00 РМ я був викликаний міністром закордонних справ України Р. Фощенком, який вручив мені ноту протесту і в гострих недипломатичних висловах засудив дії Посольства, заявивши, що Б.О"Коннел звинувачується в шпигунстві, а генерал Гайдук у державній зраді й шпигунстві. Фощенко інформував мене, що генерал Гайдук заарештований і знятий з усіх посад.
Я заявив, що справа Гайдука — це внутрішня справа української держави, і Посольство в неї не втручається. Натомість ми не можемо дозволити заарештувати громадянку Конфедерації без надання відповідних гарантій щодо забезпечення всіх її прав — на участь адвокатів, представників Посольства та американських журналістів у слідстві та судовому процесі.
Фощенко був вочевидь розлючений тим, що нам вдалося захистити Б. О"Коннел, і попередив, що такі дії Посольства завдають шкоди стратегічному партнерству наших країн саме в той момент, коли нам так необхідна єдність у збереженні миру і стабільності в Європі. Він заявив, що офіційний Київ не допустить виїзду Б. О"Коннел з території Посольства.
Міністр Фощенко також поінформував мене, що Україна прийняла рішення підтвердити свій нейтральний статус і утриматися від участі в операціях ОГБ проти Чорної Орди, що суттєво змінює геостратегічний баланс сил у регіоні. Складається враження, що у вищому керівництві України відбуваються якісь важливі події, виявом чого є усунення генерала Гайдука з політичної арени.
Що стосується Б. О"Коннел, то вона відмовилася від запропонованого мною варіанту її евакуації з Києва «Back fire» і просила залишити її на території Посольства до з"ясування долі генерала Гайдука.
На момент відправлення листа Посольство заблоковане українськими поліцейськими підрозділами, які нікого не впускають і не випускають з території Посольства без спеціальної перевірки.
Чекаю Ваших вказівок,
Посол Конфедерації ДПА в Україні Джон О"Салліван
67.
Після кількагодинного перебування з залізній скрині, гуркоту і жахливої трясучки (Гайдук навіть був подумав, що його перевозять до харківської євроазіатської міжнародної в"язниці «Дружба народів»), його нарешті вштовхнули до бетонного приміщення без вікон. На стелі поволі крутилися два вентилятори, анітрохи не освіжаючи сперте гаряче повітря. Після довгого перебування в темряві Гайдук мружив очі, намагаючись зрозуміти, куди він потрапив. Боліли зап"ястки, щойно звільнені від наручників. Ні урядового геджета, ні спецназівського годинника на його руках вже не було; на щастя, американський геджет — цей речовий доказ його запроданства клятим америкосам — залишився вдома.
— Ти хто? — почув ззаду чийсь хрипкий голос.
Озирнувшись, побачив двометрового, спухлого від пиятики лисого амбала в тільнику і смугастих штанах каторжника.
— А ти хто? — спитав Гайдук і отримав удар в обличчя, від чого знову почалася носова кровотеча.
— Мовчати, — гаркнув амбал. — Тут я питання ставлю. Ти хто?
— Генерал Гайдук.
— Ти ніхто і ім"я твоє ніщо. Запам"ятай. Твій номер сто тринадцять. Пойняв? Ти хто?
— Генерал Гайдук.
Удар в щелепу звалив його на підлогу. Каторжник ударив Гайдука ногою в пах.
— Хто, питаю?
— Номер сто тринадцять.
ebooksa