— Вільно?
— Будь ласка.
Чоловік сів навпроти мене. Когось він дуже нагадував мені. Кого ж це? Стривай, стривай… Довга локшина лагмана мало не застряла у мене в горлі: це ж… це ж викапаний Янгок-кари, мій «наставник» на «святому місці», якого я допомагав викрити. Я ще раз поглянув на свого сусіда. Ні-і, у Янгока-кари була довга широка борода, в руках — чотки, на голові — чалма з корзину завбільшки. Щоправда, я бачив його і в іншій личині, коли він був чисто виголений, при краватці і в капелюсі. Але ж скільки років минуло. Ні-ні! Це інша людина, я помилився. І вигляд такий чесний-пречесний…
— Тьху! — пирхнув чоловік, гучно вдаривши ложкою по тарілці. — І це називається їжа!
— Сказати правду, я теж сиджу, не можу з"їсти свого обіду, — підняв я голову. — Не лагман, а помиї.
— Просив їх дати котлет, а вони, схоже, підсунули мені підмочені скибки хліба, — обурювався далі сусід.
— А в лагмані січене м"ясо замінили баклажанами, — докинув і я дровець у вогонь.
— Крадь, крадь, але ж знай міру, шахраю! — уже геть виходив із себе мій сусід.
Так, слово за словом, ми перемили кісточки директорові кафе, кухареві, навіть бідну охлялу касирку не обминули.
— От ви — співробітник міліції, — продовжував обурюватися мій сусід, — скажіть мені, чому не вживають рішучих заходів проти цих злодіїв і хапуг?
— Чому ж, ми вживаємо…
— Ні, ніяких заходів ви не вживаєте, — наступав співрозмовник. — Одержите скаргу, почухаєте потилицю й покладете під сукно. І повз неподобства проходите, дивлячись убік.
— Ні! — спалахнув я і постукав ложкою по тарілці з недоїденим лагманом. — Я й прийшов сюди, щоб покласти край цим неподобствам!
— Ой, щось не віриться…
— Зараз повірите. Ось у кишені у мене скарга трудящих лежить.
— Отже, буде діло?
— Буде.
— Тоді ходімте зі мною. Тут є тихий куточок, де можна спокійно погомоніти.
Я дуже зрадів, що знайшов людину, яка допоможе мені. І це майже не здивувало мене. Адже я взагалі такий, везучий: як узявся за щось, то діло саме котиться вперед.
За загальною залою кафе була невеличка затишна кімнатка. Ми й увійшли до неї, і мій супутник зачинив за собою двері.
ebooksa