— Ага, — кивнув Енді Далтон. — Пробачте, пане Белінськи, я не читаю Кінга, і, якщо відверто, мене вперше асоціюють із кимось із його героїв. Насправді моє ім’я збігається з іменем і прізвищем того рудого засранця, квотербека[53] Cincinnati Bengals[54] Енді Ґреґорі Далтона. Не те щоб мене з ним плутали, я для цього недостатньо рудий, але якщо ви стежите за НФЛ, то, гадаю, уявляєте, що з таким іменем мені дуже непросто жити в хоум-тауні Ravens[55], — Енді Далтон і Джено Кардона розсміялися.
Поки ми обмінювалися люб’язностями, я краєм ока спостерігав за сином. Малюк не здавався напруженим. Він сидів на стільчику, підклавши долоні під стегна, та розглядав лабораторію. Кілька разів його погляд упирався в Меллорі Хардисон, дівчина щоразу йому підморгувала, проте Тео поспіхом відвертався.
— Давайте до справи, — Далтон глипнув на Тео, а потім м’яко запитав: — Джено ще не розповідав вам?
— Про що?
— Про те, чим ми тут займаємось.
— Я не встиг, — не обертаючись, повідомив лаборант.
— Зрозуміло, — доктор зробив невиразний жест рукою та попрямував до дверей. — Ліза Торнтон попросила мене ввести вас у курс справи. Я поясню, що можу, а потім ви самі вирішите, як ми вам можемо допомогти.
Лише після того, як Далтон зупинився біля виходу з лабораторії й озирнувся на мене, я збагнув, що жестом він кликав мене за собою.
Я підвівся, взяв Теодора за руку.
— Залиште хлопчика тут, — Далтон провів магнітною карткою по замку.
Я наїжачився:
— Ні.
— Не хвилюйтеся, ми йдемо до сусідньої лабораторії. Десять кроків далі коридором.
Тео, задерши голівку, дивився на мене.
— Побудеш тут, чемпіоне?
Малюк не відповів.
— Мені треба поговорити з отим дядьком, — я показав на доктора Далтона. — Його ім’я Енді, чудне, правда? А ти залишишся з Меллорі.
— Я не заважатиму вам, — утиснувши голову між пліч, прошепотів Тео.
Я присів, злегка скривившись, коли хруснуло в коліні:
— Ти мені ніколи не заважаєш, чемпіоне, та той дядько, — я махнув рукою в бік Далтона, що, вичікуючи, тримав двері напівпрочиненими, — соромиться перед тобою розмовляти. Уявляєш? Такий дорослий і соромиться, — попри те що малюк притиснувся до мене, настрашеним не виглядав. — Я вийду до сусідньої кімнати й швидко повернусь. А ти поки можеш посидіти за комп’ютером, — я підняв голову й англійською звернувся до Меллорі Хардисон: — Увімкніть йому щось на комп’ютері.