— І тому Кампо шукає спосіб примусити вашого сина вчинити самогубство й таким чином звільнитися.
— Все так.
— Ще раз: він думає, що звільниться, якщо вб’є вашого сина.
Я кивнув:
— Усе правильно.
Доктор Далтон довго мовчав перед тим, як озватися. Коли він заговорив, його голос бринів напружено та колючо:
— Якщо запропоноване зараз мною спливе на поверхню, мене виженуть із роботи, довіку позбавлять ліцензії, ну і, майже напевно, на багато років запроторять до в’язниці, — він кволо розсміявся. — Ліза попередила мене, що в рапортах, завершальних доповідях і будь-яких інших офіційних документах щодо справи Норвуда, вбивства Матео Кампо чи перехоплення наркотиків біля селища Сан-Хуан-де-ла-Коста міститиметься дуже мало згадок про екстраординарні здібності вашого сина.
— Найбільш імовірно, що їх там не буде взагалі, — Ліза, ніби перепрошуючи, пояснила: — Я маю недостатньо доказів, щоб у таке повірили. Те, що все ж лишать, ітиме під грифом «цілком таємно».
Далтон ледь чутно хмикнув:
— Коротше, не знайдеться жодного папірця на виправдання в разі чого моїх дій. Я не нарікаю, нітрохи, — він перевів погляд на Лізу, — і чудово вас розумію: навіть із доказами в таке мало хто повірить.
— Але ж ви вірите, — мовив я.
— Так, я вірю. Бо бачив у снах вашого сина чоловіка з випеченим ромбом на щоці. Бо бачив фотографії, з яких дізнався, що цей чоловік — Матео Кампо. І я також пам’ятаю ніч, коли Кампо перетворив вашого сина на ошалілого монстра. Тому — так, пане Белінськи, я вірю. Інакше б я тут не сидів, — Енді Далтон схвильованим, тривожним жестом поправив волосся. — Йдеться не про це. Я хочу, щоб незалежно від вашої відповіді ви ніколи й нікому не переповідали зміст моєї пропозиції.
— Обіцяю… — почав був я, та Далтон застережливо підняв руку.
— Не поспішайте, бо це ще не все. Значно більш важливо, щоб ви зберігали мовчанку в тому разі, якщо погодитесь, але потім мені не вдасться або… — він підібгав губи та помовчав перед тим, як договорити, — станеться щось непоправне.
Я насупився:
— Що ви задумали?
Енді Далтон на видиху випалив:
— Увести вашого сина в стан контрольованої клінічної смерті, виждати хвилину, а надалі оживити.
У мене очі на лоба полізли й затремтіла нижня губа. Хапнувши перекривленим ротом повітря, я просичав:
— Ідіть на хрін!