Анна перехилила крихітну кавову чашку й одним махом влила в себе весь її вміст. Скривилася, нібито бариста додав у каву порцію горілки, а тоді, спрямувавши погляд кудись повз Руту, зронила:
– Не знаю, з чого почати.
Рута спробувала ковтнути, проте горло пересохло так, що їй це не вдалося.
– Ваш чоловік живий?
– Так.
Дівчина відчула щось на кшталт легкого удару струмом.
– Я божеволію?
– Ні.
– Тоді поясніть… – Вона затнулася.
На Анниному обличчі зблиснула нервова посмішка. На якусь мить Руті здалося, що вчителька ось-ось увімкне задню, встане й піде геть, натомість Анна схилила голову набік, потерла кінчиками пальців очі та з несподіваною злістю кинула:
– Тобі обов’язково полірувати реальність наукою? Тобі недостатньо просто повірити в те, що ти бачиш? У те, що відчуваєш?
Дівчина відсахнулася, неначе отримала від неї ляпаса.
– Я, блін, не знаю, що відчуваю! – Дзвінкі слова більярдними кулями розлетілися порожньою залою. – Я була на похороні вашого чоловіка, а через місяць виявила, що він спокійнісінько розгулює «Златою Плазою», і всі довкола переконують мене, що так і повинно бути! До чого тут наука?! Поясніть мені, що відбувається!
Аннині очі більше не бігали, натомість уп’ялися в Рутине обличчя.
– Тихше. Не кричи. Я… – Вона нервово почухала потилицю й озирнулася до барної стійки. Бариста старанно вдавав, ніби його анітрохи не стосується розмова за дальнім столиком. – Можна, будь ласка, ще кави?
Хлопець кивнув і розвернувся до широченної кавової машини з купою сріблястих ручок і патрубків.
– Не кричи, – нахилившись до дівчини, повторила жінка. – Я все поясню.
А тоді затихла і якийсь час безгучно ворушила губами.
За чверть хвилини Рута нетерпляче озвалася:
– Я тут, і я вас слухаю.
ebooksa