Доки світло не згасне назавжди

– Так, – кивнула Рута.

Кілька секунд Аміна напружено міркувала, а тоді її лице потемніло.

– Що він тобі заподіяв?

У цей момент усередині Рути щось надірвалось, і рештки її скептицизму випарувалися. Не після сліду на плечі, не тоді, коли, прокинувшись, побачила чорні стіни своєї кімнати, а саме після материного «що він заподіяв?» Рута остаточно збагнула, що її попереднє життя безповоротно зруйновано.

– Нічого, мам, – усміхнулася дівчина, проте посмішка була чорна та гірка. – Він нічого мені не заподіяв. Яків Демидович мертвий.

Аміна спрямувала спантеличений погляд на Тимофія Русецького. Той підібгав губи та ледь помітно стенув плечима.

– Мертвий? – повторила жінка.

– Його застрелили.

– Застрелили? – Аміна припинила дихати. – Коли?

– Я… я не пам’ятаю! На початку травня! – Рута відчувала гримучу суміш паніки та роздратування. – Про це в усіх газетах писали, я ще ходила на похорон, а ти після повернення хотіла зі мною поговорити, але я просто зачинилася в кімнаті!

Мати застигла над нею із роззявленим ротом. Вона намагалася щось видушити із себе, проте не могла. Лише кривилася на кожному вдихові, начебто повітря обпікало її легені. Дівчина розуміла, до чого все йде, та попри це не здавалася. Облапавши кишені джинсів, вона глипнула на Тимофія:

– Де мій телефон?

Хлопець, не наближаючись, простягнув Руті її смартфон і, доклавши зусиль, аби пояснення не прозвучало виправданням, мовив:

– Він випав.

Рута схопила телефон, запустила Google і в пошуковому рядку ввела «Рівне парк убивство». Пробіглась очима по результатах. «Поліція повідомила подробиці вбивства на порозі під’їзду…» Дівчина подивилася на дату. 12 червня 2018-го. Це не те. Наступна стаття: «На Рівненщині співмешканець убив жінку». Не воно. Погляд ковзав далі: «Місця нацистського терору на території Рівненської області»… «У Рівному презентували проект музею у парку Шевченка»… «На Рівненщині “Американець” замовив убивство місцевого…»

Ні, ні та ще раз ні!

Насупившись, Рута спробувала пригадати заголовок хоча б однієї з тих статей, які проглядала, коли вперше почула про загибель учителя. За секунду вона скасувала перший запит і ввела новий: «першокурсник із Рівного розстріляв перехожого». Google видав перелік результатів, дівчина швидко прогорнула їх і не знайшла жодної статті з такою або схожою назвою. Та ще й буквально під кожним посиланням сервер додавав:

Відсутні: першокурсник розстріляв

Рута повторила пошук, увівши в рядок запитів фразу «розстріл чоловіка в Рівному відео». Серед результатів виявилося кілька статей про вбивство бурштинового бізнесмена, датованих липнем 2018-го, але жодної згадки про відеозапис, на якому зафіксовано смерть Якова Чорная.

Його не могли видалити. Запис не міг просто так зникнути!