– Це він. – Інді запанікувала. – Вимітайся! – Вона схопила сестру за щиколотку та потягнула з ліжка. – Швидше! Швидше!
Рута, пручаючись, учепилася за бильце в узголів’ї.
– Але це моя кімната!
– Це єдина кімната, де є кондиціонер.
– Навіщо вам кондиціонер?
– Я ж тобі казала: ми обговорюватимемо весілля.
– Підіть до кав’ярні!
Інді закотила очі, мовляв, сама йди до кав’ярні.
– Вставай. Не хочу нічого чути.
– От ненормальна…
Рута підвелася, влізла в шорти, накинула футболку, пальцями розгребла волосся і, міркуючи про те, як багато всього пропустила (вони вже узгодили дату весілля?), поплелася в коридор. Ілля переминався з ноги на ногу на порозі кухні й, стримано киваючи, про щось перемовлявся з Аміною.
Руті перехопило подих, але вона спромоглася начепити на обличчя безжурну усмішку та якнайбуденнішим тоном видала:
– Привіт.
Хлопець повернув до неї голову:
– О, привіт!
Дівчина ледве стрималася, щоб не ляпнути: «Ти живий». На зосередженому й дещо збентеженому обличчі Іллі (його повсякденний вираз) блукала тінь блаженної усмішки. Рута дивилася на нього та відчувала, як від стоп через литки, стегна та поперек до грудей підіймається холодне поколювання. Усе, звісно, було не так драматично, як під час зустрічі з Яковом – по-перше, вона була психологічно готова, по-друге, їй пощастило не піти на похорон Ісаєва, – та все ж дівчина не могла позбутися думки, що бачить перед собою мерця. Поки хлопець щасливо всміхався до неї, вона думала про те, що ще вчора ввечері його напіврозкладеною плоттю ласували хробаки.
– Маєш гарний вигляд, – сказала вона й подумки додала: збіса непоганий, як на чувака, в якого кілька тижнів тому після зіткнення з автомобілем порозривало половину внутрішніх органів. Повз вуха ковзнув чийсь істеричний смішок, і лише за секунду Рута збагнула, що це вона реготнула.
Інді, проминаючи сестру, ляснула її по сідниці.
– Закатай губу. – Вона підступила до Іллі, коротко чмокнула його. – Цей красень уже заброньований.
Хлопець зазирнув до зали та привітався з Григором, після чого вони з Інді подалися до Рутиної кімнати. Аміна гукнула з кухні, що незабаром підійде до них. Рута продовжувала стовбичити посеред коридору, прочісуючи пальцями сплутане волосся. Вона всміхалася, проте ейфорія поступово спливала, натомість у животі бралося намотувати кола неприємне порожнисте відчуття. Рута нещодавно переглянула «Чорнобиль» від HBO, а тепер почувалася так, ніби щойно пройшла фазу «радіаційної ейфорії», коли відразу після опромінення людину опановує відчуття піднесення, яке, втім, швидко минає, після чого… ну, починається реальне життя.