«У мене змінилися плани».
«Коли?»
«Щойно».
«І не розкажеш?»
«Вибач, це стосується лише мене».
Зрозумівши, що подруга не поступиться, Іванка Бадалян похнюпилася.
«Знову побачення?»
Рута стулила губи та промовчала. Хай краще думає, що так.
Іванка з удаваним несхваленням у голосі пробуркотала:
«Прастітутка, – ще й показала подрузі язика. – Я тебе ненавиджу».
Рута сяйнула усмішкою у відповідь:
«Я теж тебе люблю, Бадалян!»
Уже розвертаючись, Іванка докинула:
«Іди в сраку, Статник. Завтра вранці чекаю на детальний звіт».
Рута усміхалася подрузі, але щойно та стала до неї спиною, усмішка зблякла.
Дівчина попрямувала у бік старого автовокзалу. Торговий центр «Арена» від її школи відділяло не більш як три сотні метрів, і Рута подолала їх за лічені хвилини. Коли до пішохідного переходу через Київську залишилося кількадесят кроків, вона зупинилася. З того боку вулиці, просто навпроти Рути, виднілася вітрина магазину вогнепальної зброї «Сапсан», але дивилася вона не на магазин, а на тротуар перед ним. Білого мінівена, який дівчина бачила на відеозаписі й через який Іллі Ісаєву довелося виїхати на ліву смугу, не було.
Хвилин п’ять Рута тупцяла на місці, міркуючи, що це може означати, а тоді вирішила, що ще, напевно, рано і рушила до переходу. Вона саме перебралася на південний бік вулиці, коли мінівен вигулькнув на заході. За ним волікся шлейф сизого диму. Фургон наблизився й став навпроти магазину. З водійського місця на дорогу вибрався невисокий чоловік у коротких шортах і дешевих шльопках. Волохатий живіт випирав з-під футболки. Кумедно загрібаючи шльопанцями, водій перетнув тротуар і зник у магазині.
Упродовж наступних двох годин Рута міряла кроками відстань між «Сапсаном» і бібліотекою для юнацтва, міркуючи, як краще вчинити. Від спеки її обличчя розчервонілося, спиною безперестану стікав піт. Раз чи двічі вона підступала до мінівена, але, пам’ятаючи про камери, надовго не затримувалася. Коли годинник на телефоні показав сімнадцяту, дівчина вирішила, як діятиме.
Рута підійшла до краю тротуару та закрокувала на захід, назустріч Іллі. Приблизно посередині між «Сапсаном» і супермаркетом «Вопак» дівчина застигла, прикипівши поглядом до перехрестя Київської та Грушевського.
Час спливав нестерпно повільно. Сімнадцята нуль п’ять… сімнадцята десять… сімнадцята дванадцять. Приблизно о чверть по п’ятій Ілля з’явився. Рута спостерігала, як він загальмував перед перехрестям, чекаючи на зелений сигнал. Коли світлофор перемкнувся, Ілля пропустив кілька машин і наліг на педалі.