— Вона вміє розмовляти.
— Цілком нормально, я в голові теж не німа. Хочеш поговорити з моєю тінню?
— Мені більше подобається говорити з тобою.
— Що вона тобі сказала?
— Нічого важливого, це було дуже швидко.
— А в моєї тіні гарний голос?
Я не відразу зрозумів, наскільки для Клеа важливе це питання. Так, ніби сліпий питав мене, на що скидається його відображення в дзеркалі. Несхожість Клеа була в німоті — це робило її унікальною в моїх очах, але Клеа мріяла бути схожою на інших дівчаток її віку, які могли говорити не лише жестами. Якби вона знала, наскільки її несхожість була прекрасна!
Я взяв олівець.
— Так, Клеа, у твоєї тіні чистий, чарівний і мелодійний голос. Він тобі дуже пасує.
Я зашарівся, пишучи ті рядки, Клеа, читаючи їх — теж.
— Чого ти зажурився? — спитала Клеа.
— Бо канікули колись скінчаться, і мені тебе бракуватиме.
— У нас іще цілий тиждень, а коли ти приїдеш наступного року, знаєш, де мене знайти.
— Так, біля підніжжя маяка.
— Я на тебе чекатиму з перших днів канікул.
— Обіцяєш?
Клеа жестами зобразила обіцянку. Це набагато красивіше, ніж словами.
Між хмар пробився промінь сонця. Клеа звела голову й написала в записнику:
— Я хотіла б, щоб ти знову наступив на мою тінь і сказав, що вона тобі розповість.
Я завагався, але щоб зробити їй приємне, підійшов ближче. Клеа поклала руки мені на плечі й наблизилася впритул. Моє серце шалено билося, я не звертав уваги на тіні, а лише на велетенські очі Клеа, які так наблизилися до мого обличчя, що я мав скосити свої. Ми доторкнулися носами, Клеа виплюнула жуйку, ноги не слухали мене, мені здавалося, що я от-от гепнуся.
ebooksa