Хтось торкнувся мого плеча, і я заволав із жаху. Обернувшись, побачив маму.
— Ти розмовляєш із тінню, коханий?
Якусь мить я сподівався, що вона все зрозуміла, побачила, що зі мною відбувається, але вона дивилася на мене ніжно й сумовито. З того я зробив висновок, що дару в неї немає. Чула вона лише мій голос на горищі; тепер від психолога мені не відкрутитися.
Мама міцно притисла мене до себе.
— Тобі так самотньо? — спитала вона.
— Hi, присягаюся, що ні, це лише гра, — спробував я її заспокоїти. Мама на колінах підповзла до вікна.
— Звідси гарний краєвид. Давно я сюди не піднімалася. Ходи сядь біля мене і розкажи, про що ви говорили з тінню.
Я роззирнувся й помітив, що поряд із моєю тінню лише мамина. Тоді я міцно обійняв маму й притулився до неї.
«Він пішов не через тебе, коханий, він закохався в іншу жінку… а я впала з неба на землю».
Жодній дитині світу не захотілося б почути таке від матері. А вона мені цього й не казала, те мені шепнула на горищі її тінь. Гадаю, мамина тінь учинила так, щоб я не вважав себе винним у тому, що тато нас покинув.
Тепер я зрозумів, чого тіні домагалися від мене, тепер ішлося вже не про фантазії, а мама весь час твердила, що з цим у мене все в порядку. Я ще міцніше притулився до мами й попросив дещо для мене зробити:
— Ти напишеш мені листа?
— Листа? Якого листа? — здивувалася мама.
— Уяви, що поки я був у тебе в животі, ти хотіла б мені сказати, як ти мене любиш, але ми ще не могли спілкуватися.
— Але я весь час тобі казала, як я тебе люблю, поки носила тебе.
— Так, але ж я не міг тебе чути!
— Кажуть, діти чують усе в животі своєї мами.
— Не знаю, хто тобі такого наговорив, але я нічого не пам’ятаю.
Мама дивно глянула на мене.
— Чого тобі треба?
ebooksa