— Що? — Джейсон скинув голову і звернувся до вартового: — Де ти його знайшов?
— En la Sala Blanca[120], — шанобливо відповів перуанець.
— Справді? — Сивочолий здивувався.
— Так, сеньйоре.
— Обшукав?
— Так, сеньйоре.
— І?
— Лише фотоапарат. — Вартовий простягнув Джейсону камеру.
Чоловік узяв «Nikon» до рук:
— А золото?
— У нього не було з собою золота.
Джейсон Х’юз-Коулман спідлоба роздивлявся Сьому. Ввімкнув фотоапарат і запустив режим перегляду знімків: у камері збереглося чотири фотографії кремової мармурової стіни з чорними долонями і кілька знімків притемнених розгалужень.
— Я наскочив, якраз коли він фотографував, — докинув вартовий.
— Чому ти не взяв золота? — не піднімаючи очей від «Nikon’а», тихо поцікавився Джейсон. — Чому пішов далі?
— Навіщо воно? — проскиглив росіянин і повторив: — Я хотів побачити письмена.
Несподівано Джейсон пожбурив фотоапарат Левку (українець ледве встиг зреагувати, піймавши камеру за сантиметр від долівки), після чого звелів другому перуанцю, який тримав Сьому:
— Відпусти його.
— Е?!
— Просто відпусти.
— Він же порушив…
ebooksa