Твердиня

— Я «пережену» цю константу у вісімковий вигляд і запишу цифрами з Паїтіті, після чого ви накажете всім, хто працює під землею, шукати схожий набір символів на стінах, на виробах із золота тощо.

— Ти думаєш, вони були аж настільки розвинутими, що знали цю константу?

— Я можу лише сподіватись.

— Гаразд. А далі?

Росіянин подивився на Джейсона.

— Поняття не маю. Але хіба це не те, чого ви прагнули? Постійна тонкої структури дає можливість зачепитись, відштовхуючись від неї, можна спробувати витягнути значення елементарного заряду — таке, яким воно було в розмінностях Паїтіті, — і далі одну за одною видобувати відомі нам фізичні константи, а за ними… — Сьома зробив паузу, обдумуючи, що збирається сказати, — …а за ними також ті, що нам невідомі.

Помучившись хвилину, хлопець видав на гора «вісімкову версію» постійної тонкої структури:

І лише відсторонившись і зиркнувши на запис у блокноті звіддалік, він усвідомив, що всі його потуги можуть завершитись фіаско.

— А-а-а-а-ай… — Хлопець видав звук одним горлом, не розтуляючи щелеп.

— Що не так? — занепокоївся Х’юз-Коулман (він більше не силкувався встигнути за лавиною думок росіянина, просто спостерігав).

— Цей дріб, він… — Сьома не знав, як пояснити. — Скажімо, те ж π можна подати у вигляді , , або вже відомим співвідношенням , щоразу поліпшуючи точність. Якщо дробова частина числа неперіодична, то кількість наближених «дворядкових» дробів буде як завгодно великою. Це, своєю чергою, означає: якщо науковці Паїтіті не користувались однорядковим способом запису дробових чисел, постійну тонкої структури ми шукатимемо до кінця часів.

Джейсон заплутався.

— Я… не… я не розумію. — Здавалося, ще трохи, і він почервоніє.

— Нам не відомо, чи знала цивілізація Паїтіті однорядковий спосіб запису дробів, чи записувала дробові числа лише дискретно, типу «ціла частина — чисельник — знаменник», — терпляче розтлумачив Семен. — На жаль, у нас лише однорядкова версія постійної тонкої структури, другої ми просто не знаємо, і якщо вчені уми Паїтіті записали цю константу тим самим способом, що й π та е на стінах Білої кімнати, тобто через чисельник і знаменник, то ми будемо дивитись на неї впритул і… ніколи про це не дізнаємось, бо не уявляємо, якими є ці частини.

— І що тепер? — удруге за останні п’ять хвилин поцікавився сивочолий.

— Треба підшукати іншу константу. Велику. Тобто з великою цілою частиною. Таку, де були б сотні або ще краще — тисячі.

— І в той же час безрозмірну, — скептично докинув Джейсон.

Сьома ствердно покивав: «Ясне діло».