Твердиня

— Лео і Ґрем.

— Я так і думав. Це під час подорожі почалось чи раніше? — Марко розклав перед собою кілька капустин, прижухлий щавель, петрушку, поморщені огірки і цибулю (також не першої свіжості). Сатомі підсунув огірки, сам узявся за капусту.

— Навіть не знаю, що тобі відповісти. Для Ґрема раніше, а для Левка, мабуть, під час поїздки. Лео взагалі спочатку думав, що Ґрем голубий.

— Бути такого не може!

Застукотіли ножі, і Сатомі взялась переповідати історію про те, як Левко «застукав» у одному ліжку Ґрема і…

(ось тут її наскрізь пропекло жаром, а ніж затремтів у руці — загравшись, вона ледь не вибовкала про Яна)

…і одного іншого хлопця, який також не хотів, щоб Лео дізнався про стосунки мулата і японки. Попри певні невідповідності й не зовсім зрозумілі моменти, дослухавши оповідь до кінця, Марко реготав мов навіжений.

— І коли в того телепня прорізались очі?

— Тижнів за два після вильоту зі Стокгольма.

Сатомі закінчила з огірками і перейшла до щавлю.

— Що Лео робив уночі на терасі? — несподівано (ще ніби й не переставши сміятися) спитав кухар.

Японка на секунду довше, ніж слід було, притримала ніж над дошкою для нарізання овочів.

— Він ходить уві сні. Схоже, вчора бідолаху ледь не вбило блискавкою.

Марко зміркував, що це аж ніяк не пояснює, чому в хлопця очі такі, наче він усю ніч видавлював із прямої кишки хокейну шайбу, але вголос про це нічого не сказав, поставивши інше запитання:

— Що з твоїм вухом?

Сатомі занервувала, і він це помітив.

— Не знаю… десь вдарилася.

Дівчина напружилася, чекаючи нових запитань, проте кухар змінив тему розмови.

Стругати силос (як сказав би Левко) для салату вони закінчили вже після одинадцятої. Обіцяні мачігуенга в наряд по кухні не з’явилися (давалася взнаки відсутність Джейсона), тож Марко, витерши руки рушником, сам пішов їх виловлювати.

Японка лишилась у наметі сама і повірити не могла своєму щастю. Інгредієнти салату досі лежали окремими купками на столі. Дівчина відшукала на стелажах достатньо містку миску, поскидала в неї капусту, огірки, цибулю і зелень, а тоді, трясучись і пітніючи, стала похапливо витягувати з рукавів покришені листки й пелюстки бруґмансії. Услід їм полетіла бруґмансія з сумки на поясі. За хвилину діло було зроблено.