Донор для небіжчика

Він стиснув плече лікаря ще сильніше, відчуваючи, як суглоби відокремлюються один від одного. У цей момент Маркевич спорожнився в штани…

УБИЙ ЙОГО! — пекла думка, гарячо-льодовою спицею пронизуючи хребет, — і втихомирити її можна було єдиним способом…

УБИЙ! ВІН ІЗ НИМИ ЗАОДНО!

З ними?

Герман нахилився до самого вуха Маркевича:

— Ти ж… Добрий Лікар?

Відповідь Маркевича змусила його завагатися: Поганий Лікар!

Гаразд, нехай живе…

* * *

За кілька кварталів від будинку лікаря Герман різко повернув у якийсь дворик і розніс у друзки дитячу дерев’яну гойдалку…

* * *

Минуло дві доби з дня візиту до Маркевича; з того часу Герман жодного разу ні вдень, ні вночі не покидав свого Притулку.

У нього навіть виникла думка, що якби він з’явився на людях удень, то це викликало б грандіозну сенсацію. Цікаво, як звучали б заголовки газет…

ЖИВИЙ МОНСТР НА ВУЛИЦЯХ ЛЬВОВА!

ДРУГИЙ ЗАЛП ЧОРНОБИЛЯ — НАБЛИЖАЄТЬСЯ ХВИЛЯ СПРАВЖНІХ НАСЛІДКІВ!

Цілком можливо, що саме так.

І, звичайно, повідомлення у вечірньому випуску новин:

— …сьогодні на одній із вулиць Львова натовп із кількох сотень громадян, тримаючись на безпечній відстані, оточив… людиноподібну істоту, що наче ступила зі сторінок роману жахів… Терміново виїхали на місце події… Постраждало…

Але він зовсім не збирається ставати суперзіркою — ні міста, ні планети, ні століття, ні дня…

Набридлива муха продовжувала гудіти десь поруч, немов через вітальню проходила лінія електропередачі.

Усе через проклятий сморід… Невідчутний для нього, він може привернути увагу сусідів.

Більше доби Герман витратив на те, щоб позатикати й позамазувати всі щілини у квартирі, використовуючи для цього різні матеріали: від канцелярського клею і смужок нарізаного паперу до старих жувальних гумок. Незаклеєною лишилася тільки кватирка — для доступу свіжого повітря, яку він трошки відкривав уночі.