Донор для небіжчика

22
18
20
22
24
26
28
30

Прокляття!

Герман кілька секунд вагався — знімати трубку чи ні? Щось підказувало…

Поки він роздумував, телефон подав голос іще двічі. Нарешті до Германа дійшло, що короткі інтервали між сигналами означають міжміський зв’язок.

Він зняв трубку.

— Алло? Як ви мене чуєте? — пролунав із динаміка жіночий голос. — Зараз будете розмовляти з Канадою.

Герман відчув одночасно й полегшення, й досаду — батько чи мати (все правильно, зараз там практично обідній час)… Як невчасно! Краще, щоб це була мати…

— Алло! Германе!.. — як на зло, зв’язок був бездоганний. Усе-таки батько.

Щоб імітувати поганий зв’язок він відвів мікрофон подалі від рота, перевернувши трубку майже на сто вісімдесят градусів по вертикалі, залишаючи динамік притиснутим до вуха.

— Привіт, тату…

Батько секунду мовчав.

— Що з твоїм голосом? — його тон був не просто підозрілим. Здавалося, він намагався розгледіти Германа.

— Телефон барахлить.

— Телефон? — від батька ніколи не можна було так просто відкрутитись. — Отже, телефон? — і зненацька вибухнув: — Припиніть мені гратись, я вам не хлопчак! По-вашому, я не здатний відрізнити голос власного сина від… Покличте Германа! І взагалі, хто ви такий?

Кілька секунд Герман мовчки міркував.

— Негайно покличте Германа! І не починайте переконувати, що я набрав неправильний номер!

Герман уже жалкував, що взагалі доторкнувся до телефону — він не очікував такого повороту дій.

— Я хотів би вас попередити, молодий чоловіче… чи не знаю, який ви там… що ваша присутність у домі мого сина в такий пізній час… котра там у вас? — близько першої ночі? — мені дуже не подобається! Поясніть, де Герман і що ви там робите! Врахуйте, я прямо зараз можу зв’язатися з деким у Львові, щоб перевірити, що там коїться! Ви зрозуміли мене?

Найгірше те, що старий справді міг це зробити. Однак, поки батько виголошував свою тираду, Герман зібрався з думками (точніше, відчув крижану байдужість до того, що відбувається), і погроза старого, його ні трошки не схвилювала.

— Послухайте, для чого вся ця паніка? — холодно посміхаючись, мовив він прямо в трубку, уже приведену в нормальне положення. — Герман зараз просто у відрядженні у справах компанії, ось і все. А перед від’їздом попросив мене доглянути за його квартирою… Шкодую, що він забув вас про це попередити.

Старий якийсь час мовчав.