Наступного дня Герман зайнявся плануванням нового маршруту. До мети, на яку вказав Маркевич. Щоб звести ризик до мінімуму, йому знадобилася карта.
А поки він з інтересом розглядав стіну, крізь яку бачив квартиру сусідів…
На «екрані» стіни рухалися дві строкаті розмиті плями, що нагадували людські силуети. Один високий, інший — трохи нижчий. Стас і його дружина Ольга.
Пара танцювала під пісню Кріса Рі «Дорога в пекло». При бажанні він легко міг підслухати, про що вони говорять.
Він продовжував
І міг тільки гадати, як далеко здатний зайти цей процес.
З іншого боку, яке це має значення, якщо він продовжує розкладатися зі страшенною швидкістю. Ще трошки — і його тіло буквально почне розвалюватися на шматки.
Він розстелив на підлозі кімнати карту міста і продовжив складання найбільш безпечного маршруту, метою якого був Добрий Лікар на прізвище Лозинський.
Раптовий дзенькіт змусив його здригнутися…
На підлогу посипалося бите скло. Підійшовши до вікна, Герман виглянув у вибиту щілину. Протилежною стороною вулиці віддалялися дві постаті.
Він напружив зір і в одній із фігур упізнав двоюрідного брата Алекса — здоровенного двадцятидвохрічного бельбаса, що частенько крутився в офісі компанії і клянчив гроші у свого процвітаючого родича. Герман навіть не міг пригадати його імені, але зовні той давно примелькався. Іншого, з довгими патлами, він не знав.
І що ж це має означати? Утім, він зовсім не сумнівався, що за цим стоїть Алекс.
Прозорий натяк… на що? У компанії виникли проблеми? Що ж, цілком можливо — багато серйозних контактів перебувало в Германових руках.
Ах, так! Звичайно… — він згадав, що на днях готувалося підписання кількох важливих договорів, у яких саме він і длубався.
Дуже важливих…
Отже, не підписали?
Відповідь очевидна.
Але ж… Алекс… — Герман криво посміхнувся — ну і гнида!
Отже… — Германа кольнула тривожна думка, — той знав, що він удома. Хтось стежив удень за вікнами?
Ні, навряд. Швидше Алекс